Книга сценариста і кінознавця Миколи Лядова, з якою ми пропонуємо ознайомитися, побачила світ 1930-го року, і вже багато в чому належить історії, та все ж, це початки сценарної теорії пера українського автора, що може бути корисною і для сучасних сценаристів, особливо початківців.
В анотації до книги зазначається: "Видання містить широкий вступ до теорії та методології кіномистецтва. Книга вчить сценаристів бути обізнаними в своїй професії, брати участь в кінематографічному процесі, розповідає з яких елементів складається кіновидовище, як створюються фільми тощо". Спираючись на відомі приклади ери німого кіна, як радянського, так і західного, автор знайомить читача з абеткою драматургії початків кінематографа — з точки зору сьогоднення не складно зауважити, що чимало кіноприйомів і досі застосовуються при створенні фільмів. Микола Лядов, втім, вже тоді закликав сценаристів уникати кліше і, вивчивши наявний кінодосвід, намагатися писати оригінальні твори: "Ми й досі любимо вдаватися до чорно-білих (вірніше біло-червоних) тонів мелодрами, а після одної-двох картин утворюємо універсальні штампи наших героїв (...) Щодо розподілу фарб позитивного й неґативного на палітрі кіно-драматургічної композиції, виявилося, що наші сюжети, побудовані на боротьбі "героїв" з "диходіями", більш американські за всякий сучасний американський сюжет." (тут і далі у цитатах оригінальний правопис збережено. — СМ)
На сторінках книги, зокрема, розглядаються проблеми визначення і трактування теми, досліджується техніка написання, фактура та архітектоніка сценарію, роль драматурга в умовах кіновиробництва. Стосовно пошуків матеріалу сценарію, автор зазначає: "Життя — сировинна база кіно-тематики. Художній образ, драматичний конфлікт, фактура кіно-дії — це наслідки "перетворення" спостережень і життьового досвіду авторового. Для того, щоб "брати життя", "збагачуватися" на сировину — замало одної природньої спостережливости. Треба бути професіональним збирачем фактів. Потрібні рухливість і невгамовний громадський темперамент. Кабінетна відлюдненість не до лиця драматургові".
Лядов Микола працював на Ялтинській і Одеській кінофабриках ВУФКУ. Автор сценаріїв стрічок: "Вибух"(реж. Пантєлєймон Сазонов, 1926), "Каламуть" (реж. Георгій Тасін, 1927), матеріалів до фільму "Одна ніч" (1927), "Останній каталь" (1931). Виступав у 20—30-х рр. із статтями на шпальтах журналу "Кіно".
З повним текстом книжки можна ознайомитися тут:
М. Лядов. Основи кіно-драматургії та техніка сценарія