Лоґлайн

 100-річний ветеран УПА бере в полон російського солдата-втікача, який виявляється правнуком його брата, колишнього офіцера НКВС. Згодом з'являється і сам 101-річний брат з Росії, щоб забрати онука. Давня ворожнеча між братами спалахує з новою силою, загрожуючи життю всіх та ставить питання про ціну прощення в умовах війни.

Синопсис

 У прифронтовому українському селі живе столітній Сіренко Орест Адамович – колишній боєць УПА, який відсидів п’ятнадцять років у радянських таборах. Незважаючи на поважний вік, Орест зберігає міцне здоров’я та порається по господарству разом зі своєю 85-річною дружиною, Катериною Федорівною. В Росії мешкає рідний брат Ореста, Сіренко Михайло Адамович – колишній офіцер НКВС, чия зрада колись коштувала Оресту волі. Більше шістдесяти років брати не спілкувалися, хоча їхні родини підтримували зв’язок до початку повномасштабного російського вторгнення.

Одного разу вночі до вікна Сіренків стукає незнайомець. Катерина виходить на подвір’я і бачить Сергія – правнука Михайла, одягненого у російську військову форму.  Поранений у ногу, він шкутильгає, на плечі  рюкзак. З його слів, він утік від своїх, бо не хоче воювати проти української армії. Сергій благає Катерину сховати його на кілька днів, нічого не кажучи ні діду Оресту, ні українським військовим, обіцяє незабаром покинути село та повернутися до Росії.

З жалю Катерина переховує Сергія у старій хатині в лісі, потайки носить йому їжу. Проте Орест випадково дізнається про таємницю дружини. Охоплений гнівом, він бере свою мисливську рушницю і вночі, мов конвоїр, веде Сергія додому, де замикає його у погребі, рюкзак відбирає. Орест має намір передати окупанта українським військовим. Катерина в сльозах благає його не робити цього, боїться за долю хлопця в полоні, нагадуючи, що він все ж таки їхня рідня.

Наступного ранку до хати Ореста вперше за багато років приходить Сіренко Михайло (101 рік). Він одягнений у парадну радянську військову форму з усіма медалями та орденами. Михайло заявляє, що приїхав забрати свого правнука Сергія, який повідомив йому про тимчасовий прихисток в українських родичів. Він привіз підроблені документи, що дозволять Сергію перетнути кордон як громадянину європейської держави. Михайло переконаний що правнук не скоював військових злочинів, стверджує, що російський військовий – це людина честі.

Між Орестом та Михайлом спалахує запекла сварка, під час якої згадуються болючі події минулого.

Раптово починається потужний артилерійський обстріл. Будинки руйнуються, спалахують пожежі, гинуть люди. Михайло шокований, адже в селі немає жодних військових об’єктів. З розбитого погребу вибирається Сергій, каже, що треба негайно тікати. Сергій вимагає від діда Ореста повернути його рюкзак.

Орест, тримаючи рушницю за спиною, виносить з хати рюкзак, розв’язує його та кидає під ноги Михайлу. Звідти висипаються численні золоті жіночі прикраси, пачки доларів та нові айфони. На одному з телефонів Михайло бачить фотографії, що свідчать про злочинні дії Сергія проти українців. Скориставшись моментом, Сергій вихоплює рушницю в Ореста та намагається його застрелити. Михайло закриває брата своїм тілом і отримує поранення. В цю мить позаду Сергія з’являється Катерина і  б’є його по голові, від чого той втрачає свідомість.

Через деякий час по дорозі їде старенький "Жигуль". За кермом сидить баба Катерина.

 На задньому сидінні Орест підтримує пораненого брата Михайла, який просить пробачення за все зло, що заподіяв йому та його родині. У багажнику зв’язаний Сергій.