Синопсис ігрового повнометражного фільму

Сценарій читайте на СМ тут >>>

Місячний нічний ліс. По неширокому шляху маленький коник тягне віз. На возу старий дід-козак та його онучка на ім’я Веселка. Веселка спить.

Починається ранок. Веселка прокидається. Сьогодні їй виповнюється вісім років. Вона ділиться з дідом своєю мрією: злетіти високо в небо і десь там зустріти свого татка, який зник багато років тому під час останньої битви з силами темряви і якого всі, крім неї, вважають загиблим.

Веселка танцює серед поля і несподівано для себе злітає в небо. Тут вона потрапляє в Небесне Місто, де зустрічається з татком. Татко розповідає історію свого зникнення та те, що зло, яке він колись переміг, знов повернулося на землю і тепер тільки Веселка зможе його подолати остаточно, бо сам татко вже не може залишити Небесне Місто. Для цього їй потрібно повернутися додому та знайти його меч, який десь зник на землі під час останньої битви. Саме з допомогою цього меча вона і зможе врятувати світ. На це в неї залишилось всього два дні.

Татко обіцяє допомагати їй з неба і Веселка погоджується, натхненна останніми татковими словами про те, що більше ніхто не повинен вмирати.

На Землі згарище та сморід, які спричинив вогняний смерч. Родина Веселки, друг Тарасик та інші односельці живі. Веселка молиться разом з односельцями. З неба лине чистий дощ, який змиває весь бруд.

Знов починається новий, ще сильніший смерч, який уносить Веселку високо у вирій, де вона зустрічається з їхнім Коником, якого теж затягнуло у височинь. Коник розмовляє людською мовою і виявляється дуже балакучим та дотепним. Завдяки його кмітливості вони уповільнюють падіння на землю і приземлюються десь серед похмурих скель, на невеличкій площадці перед входом у таємничу печеру.

Тут вони вперше стикаються віч-на-віч з ворогом - чаклуном-кажанякою. Він прикидається другом і називає Веселку Володаркою всесвіту, спокушаючи припинити пошуки в обмін на владу і скарби. Веселка відмовляється. Друзі втікають від нього та падають у брудний, стрімкий потік, де Веселка ледь не тоне. Її рятують татко і Коник.

Потік виносить їх у відкрите море, сповнене айсбергів і величезних акул, рятуючись від яких вони опиняються на спині величезного кита.

Тим часом у печері, яка є частиною істукана, з чотирма обличчями і роззявленими пащами-печерами, на колінах стоїть чаклун-кажаняка зі спотвореним від болю обличчям. Жахливий голос істукана наказує йому вбити Веселку на протязі двох днів, інакше страшенний біль буде його мучити ще тисячу років.

Подорожуючи на китовій спині, друзі опиняються біля якогось таємничого острова. Може меч десь тут?

Острів лякає друзів чорним лісом та страшним гарчанням. Друзі бояться іти вглиб. Кажаняка за допомогою примарних страхів намагається відвернути їхню увагу від сяючої галявини на вершині пагорба серед чорних хащів.

Веселка здогадується, що страхи не справжні і друзі вирушають вглиб лісу на пошуки галявини.

Вони дістаються галявини та намагаються дістатися дупла на верхівці дерева. Під час цієї спроби їх знов атакує кажаняка, який хоче спалити і друзів, і дерево, і все живе на галявині. Та сил в нього залишається все менше, а друзі, з кожною перемогою, стають сильнішими і трохи дорослішими.

Втікаючи від кажаняки друзі дістаються до дупла і втомлено засинають.

Веселка бачить сон, в якому все навколо горить і їх рятує татко на яскравій зірці.

Веселка прокидається серед диму. Коник не подає ознак життя. Веселка намагається врятувати його, тягнучи нагору, де є хоч трохи повітря. Дерево трохи допомагає маленькій дівчинці гілками та відганяє чаклуна, який кружляє навколо.

Знесилена Веселка плаче та гукає татка на допомогу. Раптом, точно як у недавньому сні, з неба спускається зірка. Татко?

Веселка бачить крізь дим чудернацький літальний апарат, схожий на дирижабль. В кабіні апарата повно людей! Ті люди – то мешканці Веселого разом з Веселчиною родиною!

Вони рятують Веселку й Коника та відлітають угору.

Радісна зустріч. Люди та Веселка з Коником розповідають одне одному про свої пригоди. Коли дід згадує про останній смерч, який зірвав табличку з назвою села, а стовб, на якому вона висіла, став схожий на здоровенний меч, встромлений у землю, Веселка все розуміє! Вона розповідає односельцям про завдання від татка і всі вирішують летіти за мечем якнайшвидше.

Друг Веселки Тарасик керує апаратом і спрямовує його в бік ледь помітного на обрії сяйва. Люди зверху бачать, як істукан з чотирма обличчями вивергає, немов вулкан, на землю вогонь і всяку смердючу гидоту, яка розповзається по поверхні в різні сторони.

Мета всієї подорожі – татків меч, під ними. Зробивши петлю на довгій мотузці, вони висмикують меч за допомогою свого літального апарату і вирушають до істукана.

Веселка додумується, що меч потрібно скинути прямо в жерло істукана. Вони підлітають зовсім близько до виверження, та несподівано, за рогом, бачать зовсім знесиленого чаклуна, який налаштував величезний арбалет з вогняною стрілою і цілиться в них.

Коник знаходить в торбі лук зі стрілою та віддає Веселці. Але замість того, щоб вразити ворога остаточно, Веселка вмовляє того відмовитись від ворожнечі, пояснюючи, що в них, насправді, спільний ворог – істукан і більш ніхто не повинен вмирати.

Чаклун погоджується, потерпає від страшного болю, не витримує, складає крила та кидається у прірву. Веселка просить Тарасика знизитись і врятувати недавнього ворога. Це вдається.

Апарат знов стрімко летить вгору та зависає низько над ціллю. Полум’я досягає до нього, а розпечене каміння спричиняє пожежу. Ще можна втекти, але люди приймають рішення ризикнути життям та спробувати перемогти. Над самим жерлом Веселка намагається перерізати мотузку на якій висить татків меч, але в неї самої це не виходить. Найближче до неї, з другого боку тільки чаклун, який прийшов до тями і вже не відчуває болю. Він хапається за шаблю в гострого боку і вони з Веселкою удвох перерізають мотузку. Меч летить прямо в жерло. Величезний розпечений камінь влучає в апарат. Він розвалюється у повітрі. Уламки та люди летять в саме пекло.

Несподівано все зникає. Навкруги чисте блакитне небо. Під кожною людиною опиняється невеличка хмаринка і всі повільно опускаються в рідне село.

На головній площі Веселого сільське свято. За накритим столом сидить татко в оточенні родини та односельців. До нього підходить Веселка з Коником, які стали доросліше. Вони підводять до нього колишнього кажаняку, який перетворився на сором’язливого білявого юнака. Всім селом вони проводжають нового друга в його далеку країну. Татко нагадує йому, що більше ніхто не повинен вмирати і дарує білого голуба, а Коник дарує свою чарівну торбу.

На пагорбі біля меча, який знов на своєму місці, влаштована велика гойдалка. На ній Веселка з Тарасиком злітають аж до неба. Внизу  гарцює Коник та намагається з них кепкувати, за що отримує Веселчиним чобітком прямо в круп. Отакої)))