Олександр Жовна
Контакти – [email protected]
Народився 15 лютого 1960 року в Новомиргороді Кіровоградської области.
Письменник, сценарист, кінорежисер.
Заслужений діяч мистецтв України (2008).
Закінчив Київський педагогічний інститут ім. М. Горького. Залишаючись помітною фігурою в сучасній українській культурі, Жовна майже 30 років працює педагогом у Новомиргородському інтернаті для неповносправних дітей, свідомо відмовляється від переїзду до Києва. На запитання, що його тримає на такій непростій роботі, відповідає: «Тут починаєш учитися відчувати серцем. Ці люди – з маленьким розумом, але з дуже великим серцем».
Перші оповідання надрукував 1991 року у часописі "Дзвін", згодом друкувався в часописах "Дніпро", "Донбас", "Україна", "Кур'єр Кривбасу", "Лель", "Вежа", "Степ" та інших. Твори Олександра Жовни друкувалися в колективних збірках "Квіти в темній кімнаті" та "Приватна колекція". Автор книжок оповідань і повістей "Партитура на могильному камені", "Вдовушка", "Експеримент", "Маленьке життя". Його твори видані в Токіо та Нью-Йорку.
Олександр Жовна на Всеукраїнському конкурсі романів та сценаріїв "Коронація слова" 2000 року отримав диплом за кіносценарій "Дорога", 2001 року – за сценарну повість "Експеримент", 2003 року – за сценарій "Вдовушка". За його творами знято ігрові стрічки "Партитура на могильному камені" (1996, режисер Ярослав Лупій), "Ніч світла" (2004, режисер Роман Балаян), "Секонд-хенд" (2005, режисер Ярослав Лупій). За власними сценаріями як режисер зафільмував неігрову картину «Мої милі українці» та повнометражні ігрові стрічки «Маленьке життя», «Історія Лізи», «Сашенька».
2023 року шукає продюсера й міжнародну копродукцію для авторського режисерського вітлення власного сценарію «Адажіо соль мінор».
Олександра Жовну дехто порівнює з Антоном Чеховим. Твори кожного з цих письменників глибоко психологічні, прості та щемливі, зрозумілі дорослим і дітям. Чехов ділив себе між театром та прозою, а Жовна пише прозу, яка легко проєктується на кіноплівку.
Він каже: «Моя творчість не дуже світла. Проте мені здається, що саме тужний, сумний, а не щасливий фінал книги формує справжню добру людину, яка не схоче нести у світ зло».