втілене

  • ВИСОТА

    Короткометражний ігровий фільм режисерка Катерини Коцюби «Висота» (2017) за однойменним сценарієм Володимира Коваля.

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

Нещодавно побачила світ книжка «Довженко без гриму» (Видавничий дім «Комора», 2014), за фінансової підтримки МФ «Відродження». Упорядники — літературознавець Віра Агеєва та кіноісторик Сергій Тримбач.

— Для мене це вже третя велика робота, присвячена Олександрові Довженку, — розказав С. ТРИМБАЧ газеті «День» . — Першою була монографія «Олександр Довженко. Загибель богів» (2007), друга — участь у підготовці до видання Довженкових «Щоденникових записів» (2013), разом з групою московських архівістів та істориків. Це третя книжка. Її ініціювала відомий літературознавець Віра Агеєва.

Кажуть, книжка добре розходиться в крамницях. Вона й справді, мені видається, доволі читабельна. Один із розділів віддано любовній епістолярії великого митця — листи першій дружині Варварі Криловій, актрисі Олені Черновій, далі — дружині Юлії Солнцевій, і насамкінець — українській поетесі Валентині Ткаченко (це початок 1950-х, коли Довженко, перебуваючи в Новій Каховці, захопився молодою жінкою).

Наступний розділ — «Довженко та вожді (Сталін — Хрущов — Берія)». Все це ніби й відомо, одначе відкриваються нові подробиці... До прикладу те, як Сталін фактично продюсував виробництво Довженкового фільму «Щорс». Тут же подано спогади людей, що добре знали Довженка, — акторів Петра Масохи та Михайла Сидоркіна (його щоденник), кінорежисерів Віктора Іванова, Василя Левіна, Олексія Мішуріна).

В окремому розділі зібрано (уперше) всі варіанти автобіографічних текстів Довженка — без жодних купюр. Цікаво співставити, цікаво побачити, як розвиваються деякі доленосні сюжети та мотиви...

У двох великих статтях В. Агеєвої представлено погляд автора на магістральні сюжети долі митця. Усі тексти прокоментовано і збагачено примітками.

Увазі читачів пропоную кілька листів: до російської актриси Олени Чернової (знялася у невеликій ролі в фільмі «Сумка дипкур’єра»), листи написано 1928 року, коли режисер працював над фільмом «Арсенал» та Валентини Ткаченко (1920—1970). Крім того, фрагменти спогадів Юлії Солнцевої, цікаві тим, що відтворюють враження від поїздки в Західну Україну одразу після входження туди Червоної армії. Й насамкінець моя післямова до книжки.

Також можна ознайомитися з окремими матеріалами з книжки на Сценарній Майстерні в розділі Історія тут >>>

Коментарі