втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Володимир ВойтенкоАК   

Вночі з 17 на 18 листопада о 00:25 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Арґумент-кіно» та перший із семи Альманахів українських короткометражних фільмів. 

У програмі «Арґумент-кіно» протягом семи випусків демонструватимуться альманахи короткометражних фільмів українських режисерів-початківців. Тих, від кого ми чекаємо нового українського кінематографа. Власне, цими фільмами він – так чи так – і починається...

На жаль, від перших років української незалежности упродовж майже двох десятиліть не спостерігалося системної державної кінополітики, яка би полягала в належній законодавчій, організаційній та фінансовій  підтримці національного кінематографа. Через що на світ божий з’являлося переважно від трьох до п’яти повнометражних ігрових фільмів, що не могло робити належної кінематографічної погоди.

Таким чином в Україні не відбулося кілька нових кінематографічних поколінь. Кіноіндустрія, особливо ж фільмовиробнича, не модернізувалася. Й, відповідно, ми так і не отримали питомого феномену нового українського кіна. То й фактично українці не знають, яке воно – українське кіно, поряд з американським, французьким, а чи російським.

Та ось несподіваним чином 2011 року таки було започатковано новітню державну кінополітику, котра нарешті відкрила шлях дебютантам, а також сприяла збільшенню та урізноманітненню національного кіновиробництва. Це нове кіно лишень починає з’являтися на екранах, викликаючи дуже різну глядацьку реакцію – від зацікавленого сприйняття до жорсткого відторгнення.

І передусім це стосується короткометражних фільмів, які увійшли до двох великих проектів під викличними назвами «Мудаки. Арабески» та «Україно, goodbye!». Перший із цих проектів створювався ще 2009-2010 років на ентузіастичній безбюджетній основі, а другий був частково підтриманий Державним агенством з питань кіна.

Більшість короткометражок, які створені різними режисерами у рамках цих проектів і демонструватимуться протягом найближчих семи випусків АРҐУМЕНТУ-КІНО.

"Рано-вранці"


"Янгол смерті"

Анонсуючи сім програм, присвячених українським короткометражкам із проектів «Мудаки. Арабески» та «Україно, goodbye!», зауважу, що всі вони будуть побудовані за одним принципом – в основі лежатимуть розмови з авторами показуваних фільмів.

Гадаю, це правильно і найкраще – почути з перших вуст, що рухало молодими кінематографістами, коли вони бралися за своє кіно – які ідеї, які світоглядні застанови, які художні прагнення та мистецькі поривання.

Наразі у програмі відбудуться розмови з ідейним надхненником всієї цієї справи, співпродюсером та одним із режисерів Володимиром Тихим, а також зі сценаристкою Марисею Нікітюк, автором драматургійної основи фільму Тихого «Янгол смерті», який, серед інших, демонструватиметься у програмі.

Поряд з ним – іще п’ять короткометражок Володимира Тихого. Чотири з них створені для проекту “Мудаки. Арабески». Серед них, зокрема, фільм «Пам’яті Пітера» – власне, пам’яті знаменитого нідерландського художника Пітера Брейґеля-молодшого, творчість якого називають енциклопедією народного життя, а також екранізація фраґменту з роману Юрія Андруховича «Рекреації», що має назву «Рано-вранці». А ще стрічки під назвами «Та це ж гімно!» і «Свєта». Насамкінець – два фільми з проекту «Україно, goodbye!» – «Гамбурґ» і згаданий «Янгол смерті».

Неочікуване українське кіно, яке, сподіваюся, не полишить вас байдужими.

Коментарі