У програмі АРҐУМЕНТ-КІНО на телеканалі "1+1" вночі з 14 на 15 жовтня о 00:15 демонструється американсько-британське кіно американського ж режисера, вочевидь – з африканським корінням, на ім’я Олатунде Осунсанмі з назвою «Четвертий різновид» або ж «Четвертий вид»/ The Fourth Kind (2009), що є достоту заплутаним – за своїми художніми особливостями – фільмом-грою, фільмом-містифікацією. На нас чекають вправи на межі реальности у стилі мок’юментарі, тобто, уявного документа.
Сюжет стрічки веде про те, що на Алясці, у місті Ном, час від часу загадково зникають люди. Попри всі зусилля Федерального бюра розслідувань, дізнання зайшло у глухий кут і таємницю не розкрито. Тим часом психіатр Ебіґейл Тайлер, що опинилася в епіцентрі цього лиха, документує на відео бесіди зі своїми пацієнтами і зрештою усвідомлює, що тут ідеться не про що інше, як про так звані контакти четвертого різновиду, а саме – про викрадення людей чужопланетянами.
Дещо принагідно з історії та теорії уфології, сказати б, науки про невпізнані летючі об’єкти, що пояснить назву фільму. Свого часу доктор астрофізики, американський уфолог Джозеф Аллен Гайнек, що він офіційно, від 1947 року, – на запрошення керівництва військово-морських сил Сполучених Штатів – досліджував проблему невпізнаних летючих об’єктів, розробив шкалу контактів людей та НЛО. І вона така…
Коли люди просто спостерігали НЛО, то це називалося контактами першого різновиду або ж роду. Коли було зібрано докази та свідчення – це називалося контактом другого різновиду. Після налагодження спілкування з чужопланетянами виокремлювався так званий контакт третього різновиду. (Пригадаймо тут, зокрема, вікопомний фільм Стівена Спілберґа з відповідною ж назвою – «Контакти третього роду»). Ну й останній різновид – викрадення людей чужопланетянами. Звісно, він найстрашніший, найзагадковіший і його важко перевірити.
Ось, власне, про що ідеться в кінокартині сценариста й кінорежисера Олатунде Осунсанмі, котрий – коли поглянути на його фільмографію та найближчі плани – вочевидь, схильний до екранізації подібних загадкових історій. Таким чином, «Четвертий різновид» є провокаційним трилером, сюжетна канва якого будується на нібито реальних подіях із приватної практики психоаналітика, що були зафіксовані на побутову камеру.
І саме це майстерно сфальсифіковане «архівне відео» і є структурним стрижнем фільму. Ну а одверто ігровий сюжет, у якому Мілла Йововіч – паралельно із так званим «відеодокументом» – награє психіатра Ебіґейл Тайлер, фігурально висловлюючись, ніби накладається зверху. Зображення ж, зокрема, структурується й подається також у вигляді поліекрана. І все це постає достатньо незвичним – обидві складові настільки вміло й органічно сплетені одна з одною, що досягають видатного ефекту. Режисер послідовно і вміло стирає кордони поміж вигадкою та реальністю і тим самим створює правдиву атмосферу шоку, жаху, хворобливого сну або ж марення, що вони абсолютно заповнюють свідомість.
Прикметно, що складна кінематографічна гра, яка заснована на псевдодокументальних матеріалах і точиться у фільмі «Четвертий різновид», коштувала студії Universal кількох судових позовів. Річ у тім, що розіграні інтерв’ю обурили родини зниклих безвісти жителів цілком реального міста Ном. Згідно ж інформації новинного телеканалу CNN, ФБР таки розслідувало факти зникнення людей у Номі. Це відбувалося 2005 року – у двадцяти випадках зникнень ФБР назвало причиною алкоголь та низьку температуру, ну а дев’ять тіл так і не були знайдені…
У програмі також демонструватиметься спеціальний сюжет, де йтиметься про кінематографічну традицію зображення уявних чи омріяних контактів землян із чужопланетними істотами.
**
КІНОКОНТАКТИ З ЧУЖОПЛАНЕТЯНАМИ
Від своїх перших кроків кінематограф сміливо береться за тему контактів людини з чужопланетянами. Спочатку сам сюжет, як і можливий контакт, виглядали тільки атракціоном, демонстрацією технічних моментів нового різновиду розваг, проте із часом люди та чужопланетяни були включені до вагоміших контекстів.
Власне, контакт людини з позаземними істотами завше мав певний актуальний земний конфлікт і був вочевидь метафорою конкретних соціальних процесів, які коїлися у різних суспільствах. Скажімо, для Америки п’ятдесятих контакт із чужопланетянами мислився насамперед як конфлікт людей із, так чи так, але ворожою формою позаземної матерії.
У подібних сценаріях утілилися тодішні страхи американців, що були пов’язані насамперед із холодною війною, ядерною загрозою та страхом перед комунізмом. Найвиразнішим фільмом, який став ніби квінтесенцією американського світовідчуття п’ятдесятих, стала картина «Вторгнення викрадачів тіл», яка розповідає про тихе завоювання Америки прибульцями із далекої планети.
І у фільмі йдеться не про військове вторгнення, не про відкриту агресію, а про повільну підміну людських тіл їхніми дуже схожими зовні копіями, які, однак, позбавлені щонайменших ознак людяности – емоцій, почуттів, співчуття до інших.
Подібний підхід до контактів із чужопланетним життям складає чималий пласт у світовому кіні, до нього належать сотні фільмів, які щоразу знаходять нові підстави, аби триматися від прибульців подалі й уникати найменшого з ними спілкування.
Найпотужніше подібна тема була зреалізована 1979 року в картині «Чужий» британо-американського режисера Рідлі Скотта, яка оповідає про контакт екіпажу космічного корабля «Ностромо» із невідомою їм формою позаземного життя. Промовистою вже є сама назва картини, яка виказує статус чужопланетянина, що той відверто ворожий людям та несумісний із людським існуванням.
«Чужий» був створений у новітню епоху високих бюджетів та винахідливих спеціальних ефектів. Власне, в епоху сучасну, яка винесла видовище на перший план, відтак дала нагоду зреалізувати усі найстрахітливіші кошмари сучасної людини. І Чужий тут також метафора, яка позначає собою нові загрози – від політичних, економічних та соціальних до суто екзистенційних, людських; бо Чужий виказує не тільки власну силу, але й демонструє слабкість людини.
Проте у кінематографі існувала й інша точка зору на контакт із позаземними цивілізаціями. Вона також почалася у п’ятдесятих, проте друге і дуже потужне дихання отримала після виходу на екрани картини Стівена Спілберґа «Близькі контакти третього роду», де зустріч з іншою цивілізацією проголошується якщо не цілковитим благом для землян, то майже обов’язковим супутником їхніх духовних пошуків.
У фільмі присутні кілька героїв, для яких зустріч із прибульцями стала переламним моментом у їхньому житті, цілковито змінила їхній суспільний статус і перевернула внутрішній світ. Одним із цих героїв є інженер-електрик Рой, який задля зустрічі з чужоленетянами покинув родину і вирушив у небезпечну подорож. І ця подорож закінчується тріумфом героя, його зустріччю із правдивим чудом, чимось неймовірним, незбагненним і піднесеним, що воно здатне підняти звичайну людину до рівня богів.
Згодом у картині «Чужопланетянин» Спілберґ піде ще далі і зробить контакт людей із позаземною формою існування максимально неформальною, майже інтимною. Він перенесе його у дитячу кімнату, зробить частиною родинної історії. Тут прибулець із далеких зірок, маленький Іті, знайде розуміння насамперед у земних дітей, які живуть звичайним життям і прагнуть простих родинних радощів. Й Іті виявиться відвертішим, чутливішим, вразливішим за землян. Його порятунок стане важливою місією та моральним уроком для них.
«Чужопланетянин» на роки наперед визначив міфологію контактів людини із позаземним розумом і на певний час наклав своєрідний мораторій на його неґативний показ. Стали звичними стрічки, де вторгнення ворожих чужопланетян навіть виправдовувалося, мовляв, краще очистити Землю від людей, як від якогось вірусу, ніж продовжувати терпіти їхню агресивну та самовбивчу діяльність. У фільмах з’явився і потужний науковоподібний чинник, який став неодмінним супутником такого штибу картин.
Змінився і суспільний клімат. І він, цей суспільний клімат, став одним із героїв у фільмі Роберта Земекіса «Контакт», який вийшов на екрани 1997 року. Головою героїнею стрічки є астроном Еллі Еровей, яка присвятила себе пошукові позаземного життя. Через багато років безуспішного чекання, вона отримує сигнал із космосу і, несподівано для себе, опиняється у центрі суспільних дискусій стосовно подальших дій людської громади.
Виявляється, громада ця цілковито розділена. Одним майбутній контакт подобається, проте інші налаштовані вороже. Особливо нетерпимими є релігійні екстремісти, які прагнуть за будь-яку ціну не допустити контакту. Зрештою, і сама Еллі, яка не вірить у Бога, опиняється перед важким вибором.
І все ж контакт відбувається, проте не так, як його уявляла головна героїня та інші учасники експерименту. Він відбувається десь у глибинах несвідомого, і прибульці набувають рис найближчих до Еллі людей, її батьків, аби вона змогла краще адаптуватися до зустрічі з ними. І сам контакт став не стільки суспільним явищем, скільки засобом індивідуальної терапії, способом реабілітувати людину, повернути їй віру.
Стрічка «Четвертий різновид», що демонструється вночі з 14 на 15 жовтня о 00:15 у програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО на телеканалі "1+1", прикметна насамперед не стільки своєю темою, скільки виражальними засобами. Власне, до теми контактів із прибульцями фільм мало що додає, проте він показує цю історію за допомоги новітніх кінематографічних технологій. Прагнучи зробити її фактично документальною, фільм остаточно стирає відстань між кіном та реальністю.
Водночас цей цікавий кіноексперимент містить певний парадокс, бо, стираючи відстань між кінематографом і життям, він не стільки нас містифікує, скільки готує до можливого контакту із чужопланетним розумом. Прийшов час зізнатися, що жоден із фільмів не показав нам правдивої зустрічі, відтак ми не знаємо, як усе це виглядатиме в реальності. Цілком можливо, все буде саме так, як у «Четвертому різновиді». Тому час підготуватися.