Станіслав Цалик, письменник, історик, сценарист, matrix-info.com

Повість Віктора Некрасова “У рідному місті” є однією з найважливіших книжок про Київ ХХ століття. Уперше надрукована наприкінці 1954-го в щомісячнику “Новый мир”, вона була видана наступного року невеличким накладом окремою книжкою, спричинила гнів офіційної критики – її затаврували “идейно ущербной” – і ніколи більше за життя письменника не перевидавалася.

Опальним твором, однак, зацікавилася кіностудія “Ленфільм”. Наприкінці 1956 року режисер Володимир Венгеров почав писати літературний сценарій за цією повістю. Щоправда, момент був не дуже зручний, адже саме в цей час можновладці напали на фільм за попередньою книгою Віктора Некрасова “В окопах Сталінграду”, зроблений на тому ж “Ленфільмі”. Головне політуправління Міністерства оборони СРСР у жовтні 1956-го надіслало до ЦК КПРС лист з вимогою “не випускати фільм на екран”. Його підписав маршал Іван Конєв, долучивши зауваження маршала Андрія Єрьоменка. Їх розлютило, що письменник – до речі, сам учасник Сталінградської битви – описав ті події геть не так, як хотілося б маршалам.

Уже за два місяці, в грудні 1956-го, з’явилось рішення ЦК, в якому фільм “В окопах Сталінграду” названий позбавленим життєвої правди, а його авторів звинувачено в намаганні принизити роль партійних органів і протиставити їх народу.

"Солдати"

Кіностудії довелося трохи переробити картину, прибрати з назви згадку про Сталінград (хоча вже були надруковані великі афіші “Дивіться художній фільм «В окопах Сталінграду»” та випущені листівки того ж змісту). 18 березня 1957-го стрічка нарешті вийшла в кінопрокат під назвою “Солдати”, але… лише на один день. Адже увечері її вилучили на вимогу міністра оборони маршала Георгія Жукова. Лише після його відставки в жовтні того ж року глядачі подивилися стрічку.

На тлі цього Венгеров працював над сценарієм за повістю “У рідному місті”. Її сюжет, до речі, цілком сучасний. Ще не закінчено війну. Розвідник після тяжкого поранення повертається до рідного Києва – доліковуватися. Дізнається, що будинок, у якому мешкав, знищений німецькою бомбою, дружина перебралася на сусідню вулицю, але живе там з іншим. Той третій нарешті дає драпака, подружжя намагається відновити стосунки, але фронтовик розуміє, що не здатний повернутися до минулого життя. Зрештою знаходить собі іншу пару – колишню фронтовичку.

• Повністю статтю на СМ читайте в розділі ІСТОРІЯ тут >>>