Стрічка "Світ забуття", що від 11 квітня в українському прокаті, нагадує картину ізраїльської режисерки Міхаль Боґанім "Земля забуття" не лише через подібні назви та спільну для цих стрічок виконавицю головної ролі Ольгу Куриленко. В обох фільмах ідеться про спустошену радіацією землю, пам’ять про минуле, яка проривається крізь товщу сучасних негараздів, небажання полишати рідні місця та зруйноване техногенною катастрофою кохання.
Щоправда, ізраїльтянка використовує катастрофу на ЧАЕС для того, щоби розібратися у тонких душевних сферах колишніх чорнобильців, а голлівудський режисер Косінські змальовує зруйновану міжпланетною війною Землю, аби дати власну відповідь на важливе для американської кінофантастики запитання – "що ж таке людина?" Джозеф Косінськи, як і десятки його попередників, протиставляє гаряче і пристрасне людське серце холодному розуму чужопланетян та машин.
Дія "Світу забуття" відбувається 2077 року, через шість десятиліть після руйнівної війни між землянами та прибульцями. Закадровий голос головного героя Джека Гарпера повідомляє, що нападники зруйнували Місяць, через що на Землю чекала низка природних катаклізмів. Згодом більшість тих, хто вижив, загинули у ядерній війні. Прибульці відступили, але рештки землян змушені були залишити спустошену і заражену планету та створити колонію на супутнику Сатурна Титані.
Сам Джек та його партнерка Віка залишаються на Землі, щоби обслуговувати водозабірні машини, які забезпечують нову земну колонію енергією. Щодня Джек вирушає на перевірку технічного стану машин та дронів, які захищають їх від агресивних залишків чужопланетної армії. Віка не може дочекатися зміни вахти, але Джек вважає Землю своїм домом і не хоче покидати її. До того ж його мучать спогади про загадкову красиву жінку. Джек не знає хто вона, адже його спогади були стерті перед початком патрулювання.
Фільм "Світ забуття" виріс із власного графічного роману Джозефа Косінські. Для нього ця стрічка стала другою режисерською роботою після картини "Трон. Спадок" – сиквела знаменитого фантастичного фільму "Трон"1982 року. Також Косінські відомий майстер комп’ютерної графіки, тож у обох його картинах візуальний бік має виняткове значення, художник у ньому впевнено долає оповідача, а спецефекти справді перехоплюють дух.
Візуальна частина "Світу забуття" вочевидь має своє коріння у "Зоряних війнах" та "Космічній Одисеї". У першого фільму стрічка Косинські запозичила деякі сцени переслідування та образи "повстанців", а другий явно став джерелом натхнення грандіозних космічних сцен.
Режисер традиційно увиразнює екранні образи за допомогою оригінального саундтреку. У стрічці "Трон. Спадок" він співпрацював із гуртом Daft Punk, а до роботи над "Світом забуття" запросив дует М83. Електронна музика не лише доповнює його холодні механістичні візії, втілені оскароносним оператором Клаудіо Мірандою, але й підкреслює протистояння між людьми та машинами.
У "Світі забуття" механізовані прибульці загрожують подружньому щастю головних героїв та всій людській расі. У цій стрічці Косінські (який виступив не лише автором головної ідеї, але й співавтором сценарію) не став звертатися до нових ідей і вказав, що сила людей у здатності любити, співпереживати і жертвувати собою заради когось, натомість як машини і чужопланетяни керуються лише холодним розрахунком.
Ірраціональність людей ховається ще й у пристрасті до непрактичних знань та любові до книжок і власного минулого. Зокрема, лейтмотивом картини є історія легендарного римського воїна Горація, який разом із двома товаришами виступив проти цілої ворожої армії. Зрештою, паралелі із Римською імперією з’являються в обох картинах Косінські. У "Троні. Спадок" герої брали участь у гладіаторських боях, а в "Світі забуття" із долю загиблої античної цивілізації розділяє уся планета Земля.
Загалом, стрічка може похвалитися не лише яскравим та довершеним екранним видовищем та влучно підібраним саундтреком, але й карколомно закрученим сюжетом, який важко передбачити. Втім, попри ці безперечні переваги, "Світ забуття" не позбавлений мелодраматичності.
Історія стосунків між головними героями все-таки більше нагадують хлопчачу фантазію про красиву та віддану жінку, яка готова чекати на свого чоловіка та зберігати йому вірність попри все. А сам чоловік отримує можливість здійснити ефектний акт небаченої самопожертви, а потім повернутися додому у лавровому вінку героя.
УП. Життя, 12.04.2013