Чорно-біла німа картина «Білосніжка» /Blancanieves, що від 28 березня в українському кінотеатральному прокаті, вийшла на екрани слідом за двома голлівудськими інтерпретаціями цієї казки братів Ґрімм. Також вона стала мимовільною конкуренткою нещодавнього гіта Мішеля Азанавічюса "Артист".
Проте режисер та сценарист фільму Пабло Берґер не збирався наслідувати своїх французьких та американських колег – ідея "Білосніжки" виникла у нього шість років тому, і увесь цей час він провів у пошуках коштів та можливостей для втілення свого задуму.
Ця картина – своєрідна присвята європейському кіно 1920-х, і Берґер вдається до експресивного монтажу, надблизьких планів та поліекспозицій, притаманних тогочасному кіноавангарду.
"Білосніжка" знята на чорно-білу 16 міліметрову плівку, щоби створити необхідне стилізоване зображення. Втім, режисер не обмежується лише цими часовими рамками, цитуючи в своїй картині знаменитих "Почвар" (1932) у сцені переслідування мачухи карликами, чи "Що сталося з Бебі Джейн" (1962) у епізоді з садистським обідом в домі тореадора.
Німецька казка в інтерпретації іспанця втратила кілька важливих сюжетних поворотів та персонажів, проте здобула незабутню ностальгійну атмосферу давно втраченого життя уславленої Бунюелем Андалусії.
Картина зображає залиті сонцем вулиці Севільї, поважних чоловіків у капелюхах та жінок у мереживних накидках, ритуали побожних католиків, танцюристів фламенко та найголовніше видовище того часу – кориду. Навіть роль короля в іспанській "Білосніжці" виконує знаменитий тореадор, який в один день втратив і кар’єру, і кохану дружину.
Невдалий бій з биком закінчився для Антоніо лікарняним ліжком та повною нерухомістю. Його вагітна дружина не витримала жахливої сцени на арені, передчасно народила дочку та померла одразу після пологів.
Горем Антоніо скористалася хижа медсестра і прибрала чоловіка та його статки до своїх рук. І поки колишній тореадор скнів у своєму палаці в лещатах зажерливої дружини, його донька Карменсіта росла в бабусиному будинку, мріючи про зустріч із батьком.
Після бабусиної смерті дівчинка перебралася в будинок до батька, де мачуха одразу зробила з неї служницю. Через кілька років жінка знайшла спосіб позбутися і чоловіка, і його дочки. Проте Карменсіті вдалося врятуватися та приєднатися до мандрівної трупи карликів-тореадорів. Скоро природний хист робить її знаменитою тореадоркою, проте гучна слава дівчини, яка взяла собі псевдо Білосніжка, не дає спокою її мачусі.
Автори картини характеризували її як "ґотичну мелодраму", і справді, її фінал можна назвати радше оригінальним, аніж щасливим. "Білосніжку" також важко назвати мелодрамою в сучасному значенні цього слова, адже в ній ідеться не про любовні перипетії, а про пристрасті зовсім іншого характеру – жорстокість, хтивість, заздрість.
Це правдиво католицьке кіно, де гріх та свята доброчесність стикаються між собою в духовному двобої. Сюжет "Білосніжки" контрастний та позбавлений напівтонів, як і зображення цього фільму.
Ефектна чорно-біла картинка, сюрреалістичні декорації та гіпнотичні сцени, гострий конфлікт та протистояння незламних у своїх переконаннях героїв – ось що робить "Білосніжку" такою цікавою і відрізняє її і від "Артиста" та від інших адаптацій казки братів Ґрімм.
УП. Життя, 29.03.2013