Нова картина невтомного американця Содерберґа майстерно маскується під трилер на злободенну для його співвітчизників тему зловживання антидепресантами. Проте стрічка, яка в експозиції обіцяє глядачеві чергове розвінчання "лікарів-убивць", несподівано обертається на неонуар із нетиповими для цього жанру декораціями та фіналом.
"Побічний ефект" від самого початку грає із очікуваннями свого глядача. Дівчина Емілі, яка з’являється у перших епізодах, хибно видається головною героїнею стрічки, натомість справжнім протагоністом у цій історії є психіатр Джонатан, якому дівчина невчасно трапилася на життєвому шляху.
Ця пацієнтка потрапила на прийом до Джонатана після невдалої спроби самогубства, спричиненого затяжною депресією. Захворіла дівчина після арешту її чоловіка Мартіна, який одразу з весільної церемонії потрапив на лаву підсудних. Після чотирьох років ув’язнення, Мартін повернувся додому, але Емілі так і не змогла прийти до тями.
Після консультації із попередньої лікаркою дівчини, Джонатан виписує їй новий антидепресант "Аблікса", проте ліки спричиняють у Емілі напади лунатизму; під час одного з них вона вбиває свого чоловіка. Психіатр докладає усіх зусиль, щоби дівчину визнали непідсудною, тим часом на нього самого чекають звинувачення у професійній некомпетентності та сімейні проблеми. Скоро в нього з’являється підозра, що невдале самогубство Емілі, убивство її чоловіка, та навіть призначення "Аблікса" – частина ретельно продуманого плану.
Содерберґ знімає першу третину "Побічного ефекту" як психологічну драму, в якій американці постають правдивою "нацією Прозака": на таблетках у картині сидять майже всі, а обговорення найефективніших ліків заміняє героям традиційні світські балачки. Проте режисер, як і його героїня Емілі, лише прикривається медичними проблемами, тож цілком несподівано "Побічний ефект" перетворюється на детектив із традиційним для нуару протистоянням фатальної жінки та її жертви-чоловіка.
Цей хитромудрий сюжет належить Скотту З. Барнсу – сценаристу "Ультиматуму Борна" та стрічок Содерберґа "Інформант!" і "Зараза". Втім, попри цікаве поєднання перевірених часом схем та сучасних контекстів, "Побічний ефект" виглядає досить старомодно. Особливо застарілою є колізія зі змовою двох лесбійок, яка немов би прийшла із трилерів щонайменше тридцятирічної давнини, коли між гомосексуальністю та криміналом традиційно ставили знак рівності.
Содерберґ та Барнс у своєму фільмі символічно помстилися усім кіношним femme fatale і дозволили Джонатану взяти правосуддя у свої руки. Втім, його спосіб відновлення справедливості виглядає не менш збоченим, аніж вчинений злочин, адже лікарська сваволя також є проявом насильства. Зрештою, вчинок Джонатана постає таким собі реваншем прихильника традиційної родини, зневаженого двома жінками, які відкинули нормативні сексуальні стосунки та ризикнули жити без чоловіків.
УП. Життя, 15.03.2013