У своїй новій стрічці «Джанґо вільний»/ Django Unchained, що від 17 січня в українському прокаті і сценарій якої удостоєний «Золотого глобуса», Квентін Тарантіно продовжує досліджувати суперечливі сторінки людської історії: почавши із гітлерівської окупації та Голокосту в «Безславних виротках», він тепер звернувся до теми рабства і расизму в США. І як завше, розмірковуючи над особливостями людської природи та людської свободи, режисер звертається до улюбленої естетики дешевого жанрового кіно.
Цього разу його натхненником став знаменитий спагеті-вестерн Серджіо Корбуччі 1966 року "Джанґо", звідки Тарантіно й запозичив назву для свого фільму.
У стрічці Корбуччі йшлося про самотнього бандита Джанґо, який приїжджає у спустошене міжетнічною різаниною містечко на кордоні Мексики та США, аби поквитатися із жорстоким американським генералом, який колись убив його кохану.
У Тарантіно расизм стає головним рушієм сюжету, дія стрічки переноситься на рабовласницький Південь, а Джанґо перетворюється на колишнього раба, який разом із мисливцем за головами доктором Шульцем вирушає рятувати з неволі кохану дружину.
Тарантіно невимушено та елегантно висміює расистські штампи, роблячи німецького дантиста Шульца ненависником рабовласництва та його наукоподібних виправдань на кшталт френології. Блакитноокий красень-блондин Джанґо із фільму Корбуччі стає у нього чорношкірим, а дружина головного героя отримує "вагнерівське" ім’я Брунґільда.
Утім, режисер не щадить своїх позитивних персонажів, іронізуючи над їхніми ідеями та примушуючи робити жахливі вчинки на шляху до начебто благородної мети.
Тарантіно завжди вмів створювати непересічних та переконливих героїв, яких хочеться згадувати і цитувати навіть через десятиліття після виходу картини. Зіркою "Останніх виротків" безперечно став інфернальний гітлерівець Ганс Ланда, втілений чудовим австрійським актором Крістофом Вальцем.
У "Джанґо вільному" йому дісталася не менш знакова роль доктора Шульца – одного із найлюдяніших персонажів в картинах Тарантіно. Шульц – витончений європеєць, занадто цивілізований для примітивної та жорстокої Америки. Він холоднокровно убиває злочинців, але ні за що не потисне руку рабовласникові і не стане слухати Бетговена у виконанні рабовласникової сестри.
Звісно Шульц не єдиний яскравий образ у картині, із ним успішно конкурують збочений плантатор Кенді у виконанні Леонардо ДіКапріо, старий слуга-лизоблюд Стівен, що його блискуче й переконливо втілив Семюель Л. Джексон, та й сам Джанґо, незабутній в своєму плюшевому костюмчику з жабо.
Тарантіно також віддав шану знаменитому першоджерелу, виділивши у фільмі епізод для Франко Неро – виконавця ролі Джанґо у фільмі Корбуччі. Для себе режиссер також написав невелику роль і придумав для свого персонажа яскраву та видовищну смерть. "Джанґо вільний" жорстокий як і інші фільми Тарантіно, у ньому він проливає просто літри гран-гіньойльної крові. А завершує стрічку справді вибуховий фінал.
Наразі "Джанґо вільний" має п’ять номінацій на "Оскара", серед яких "найкращий сценарій" та "найкращий фільм року". А Крістоф Вальц, який 2010 року вже отримав статуетку як найкращий актор другого плану за роботу в "Безславних виротках", може отримати свій другий «Оскар» за роль добродушного вбивці доктора Шульца.
УП. Життя, 18.01.2013