Роман Емілі Бронте "Буремний перевал"/ Wuthering Heights – одна із найважчих для екранізації і водночас одна із найчастіше екранізованих книжок британської літератури. Дія роману відбувається у 18 столітті в Північному Йоркширі, де спалахує спопеляюча пристрасть між фермерською дочкою та циганським знайдою, якого її батько колись привів у дім.
Трагічне кохання Гіткліфа та Кетрін Ерншо триває не один десяток років і втягує у себе кілька поколінь героїв роману, відтак вмістити усі перипетії сюжету в один фільм доволі складно. Інший виклик для сценаристів – мотивації героїв, які часто діють ірраціонально, не відчуваючи різниці між реальністю та сновидіннями.
Впродовж усіх дев’яноста з лишком років, які минули з часу першої екранізації "Буремного перевалу", кінематографісти традиційно вирізали "зайві" сюжетні лінії, а стосунки Кетрін та Гіткліфа зображували у мелодраматичному ключі.
Відома британська режисерка Андреа Арнолд взялася за нову кіноадаптацію роману після численних кадрових змін на майданчику. Вона також зосередилася на основній любовній лінії, проте пішла на незвичний крок, відтворивши не лише сюжетну канву, але й атмосферу непривітних йоркширських пусток, на яких розігрувалася трагедія Бронте.
Каннська лауреатка, а також володарка нагород Американської та Європейської кіноакадемій, Андреа Арнолд уславилася своєю незвичайною цікавістю до потаємних процесів людської душі.
Вона до найменших дрібниць розглядає характери та вчинки своїх героїв, надаючи великлї уваги також оточенню, яке сформувало їхні особистості.
Арнолд із однаковою прискіпливістю відтворює побут британських низів у фільмі "Акваріум" та спосіб життя британських фермерів у "Буремному перевалі" (з 6 грудня в українському прокаті). Прагнучи повного реалізму, частину реквізиту вона позичила у музеї, а фільм вирушила знімати саме в ту місцевість, про яку йдеться в романі.
Акторів, що зіграли головні ролі, вона теж набрала серед місцевих жителів. Лише Кайя Скоделаріо, що втілила дорослу Кетрін, має досвід роботи в кіно. Іще одна несподіванка кастингу – призначення на роль Гіткліфа чорношкірого актора.
І хоча режисерка виправдовує свій вибір тим, що не змогла знайти достатньо вправного виконавця серед циган, темний колір шкіри головного героя сильно змінив акценти в її картині.
"Класова" неприязнь у картині перетворилася на расову, адже Гіткліф постав у ній не лише ненависним волоцюгою без роду та племені, але й рабом-утікачем. Натомість помста героя постає також відповіддю колишнього чорного раба білим "господарям".
Стрічка Арнолд розповідає про двох молодих людей, чиє прагнення до волі зростає із посиленням домашньої тиранії. Ці пристрасні натури, здається, компенсують своєю надмірною емоційністю суворість і стриманість довколишньої природи та місцевих звичаїв.
"Буремний перевал" сюжетно та стилістично розпадається на дві частини – в одній розповідається про дитинство героїв, у іншій - про їхні дорослі роки. І саме епізоди з юними Гіткліфом та Кеті є найсильнішими та найпереконливішими у цій картині.
У першій частині фільму режисерка демонструє правдиву хроніку селянського життя у Британії, фокусуючи увагу на найдрібніших деталях побуту: одязі, меблях, облаштуванні нехитрого господарства, щоденних домашніх справах.
Рухлива та чутлива камера Робі Раяна йде слідом за своїми героями, вихоплюючи найглибші та найінтимніші моменти їхніх стосунків. Вона однаково уважна і до станів природи, і до душевних переживань людей. Андреа Арнолд фактично перекроює роман Бронте під себе – в її роботі мало діалогів, а все найважливіше передане через погляди, жести та вчинки.
Вона посилює градус емоцій нелінійним та експресивним монтажем, несподівано вставляючи в оповідь короткі кадри із символічним нічним метеликом чи канаркою у клітці.
І попри те, що для Соломона Ґлейва та Шеннон Бір, які втілили юних Гіткліфа та Кетрін, це був перший у житті досвід у кіно, їхню акторську гру можна назвати бездоганною – настільки переконливо вони зобразили своїх непокірних, але по дитячому щирих героїв.
Натомість "доросла" частина драми виглядає значно більш штучною та награною, особливо якщо зважати на візуальну несхожість героїв у підлітковому та старшому віці та химерні шанси колишнього чорношкірого раба на швидке збагачення.
У цій частині мелодрама таки бере гору і режисерці просто не вистачає сил на її достойне завершення, хоча хрестоматійна сцена із могилою Кетрін ставить трагічну та вражаючу крапку в усій історії.
УП. Життя, 07.12.2012