Дуже схоже, що нова серія бондіани "007: Координати "Скайфолл"/Skyfall, що від 1 листопада в українському кінопрокаті, потрапила під вплив ноланівського "Темного лицаря" - дії у фільмі стало менше, зате більше часу припало на рефлексії про власне призначення та нещасливе дитинство. У Бонда навіть з’явився свій "Альфред" - не такий витончений, як у Брюса Вейна, але теж наділений своєрідною життєвою мудрістю.
Режисером картини став Сем Мендес, відомий завдяки своїй драмі про кризу середнього віку "Краса по-американськи". Цілком можливо, що вибір впав саме на Мендеса через те, що бондіані цьогоріч виповнюється п’ятдесят, і знаменитий агент 007 нарешті відчув втому від свого способу життя.
За сюжетом стрічки, Джеймс Бонд дивом залишається живим після чергового небезпечного завдання. Він намагався спинити викрадача чіпа, на якому були записані імена усіх таємних агентів МІ6. Проте злочинцю вдається втекти, і через кілька тижнів він розпочинає найсправжнісінький терор проти англійської розвідки.
Аґент 007 знову приходить на допомогу рідній спецслужбі, і дізнається, що невідомий терорист мріє звести рахунки із самою М. Багато років тому зловмисник працював із нею, але тепер хоче помститися їй за давню помилку.
Парадоксально, але цього разу Джеймс Бонд не рятуватиме ані світ, ані свою рідну Британію. Стрічка зосереджується насамперед на його переживаннях і мотивації продовжувати свою роботу. Аґент 007 вперше відчує наближення старості й переживатиме щось на кшталт кризи середнього віку. Цей ювілейний для бондіани рік привніс у стрічку і ностальгію за "старими-добрими" часами. Не обійшлося без роздумів про майбутнє франшизи, адже час чіткого поділу світу на друзів та ворогів минув, а оперативників легко замінити комп’ютерними геніями. І якщо раніше супермодерні гаджети були прерогативою лише секретних агентів, то тепер ними володіють усі.
Втім, картина дає на це запитання досить чітку відповідь – ботан і бюрократ ніколи не стануть цікавішими за сильного і вправного героя-одинака. Більше того, у бондіану повернулися елементи із давніх частин франшизи, які, здається, вже відійшли у минуле після "Казино Рояль".
Цей крок назад виглядає дивно, бо саме нововведення, такі як реалістичність, жорсткість, динамічність та відвертість видовища і принесли успіх оновленій бондіані. "Бонд" Мендеса - поважний, статечний, аж надто естетизований, і зовсім не схожий на хулігана з околиць, яким агент 007 поставав у останніх двох стрічках.
Театрал Мендес, схоже, надто захопився, викроюючи із Джеймса Бонда англійського аристократа. Усі ці крос-культурні посилання, цитування віршів, гомоеротичні натяки, душевні терзання та рефлексії, може, й захоплюють естетів та у цьому фільмі виглядають штучно й недоречно.
Колись Серджіо Леоне оновив жанр вестерну, позбавивши ковбоїв та бандитів традиційного для них лоску, вкривши їх у прямому сенсі потом та кров’ю. Щось подібне трапилося і з агентом 007 у двотисячних. Та, схоже, що Бонд стане гламурнішим, і все знову перетвориться на казку про спецслужби, як це сталося із франшизою за часів Пірса Броснана.
УП. Життя, 02.11.2012