Для молодого аніматора студії Дизнея Тіма Бартона короткометражна комедія "Франкенвіні" (1984) стала третьою режисерською роботою і першою спробою співпраці із живими акторами. Він мріяв про повний метр, але студійні керівники обмежилися 30-ма хвилинами хронометражу, бо не знали, як відреагує глядач на готичну атмосферу стрічки. Зрештою, картина просто лягла на полицю, бо історія про хлопчика та його воскреслу собаку здалася цензорам занадто похмурою для родинної аудиторії.
Через 28 років вже відомий кінорежисер Тім Бартон здійснив свою мрію, поставивши "Франкенвіні" (від 18 жовтня в українському прокаті) у повному метрі на тій таки студії Дизнея. Він знову повернувся до своєї улюбленої покадрової анімації, цього разу експериментуючи із модним 3D форматом. Щоправда режисер залишається вірним духу свого раннього витвору – "Франкенвіні 3D" також знятий у чорно-білому форматі, а більшість персонажів картини прийшли із фільму 1984 року; навіть могилки на цвинтарі домашніх тварин залишилися на своєму місці.
Тім Бартон
Головним героєм стрічки залишився хлопчик із промовистим ім’ям Віктор Франкенштейн. Він цурається інших дітей, а вільний час проводить із улюбленим бультер’єром Спаркі, знімаючи фільми про монстрів на власній домашній кіностудії. Якось Спаркі гине під колесами автівки, і невтішний Віктор, озброївшись знаннями із фізики, повертає його до життя за допомогою розряду блискавки. Тим часом однокласники хлопчика вирішують, що відтворення цього чудесного експерименту принесе їм перемогу на шкільному конкурсі з фізики. Їхні наукові зусилля приносять хаос у життя городян.
Створюючи образи "Франкенвіні 3D", режисер керувався власними розкадровками до попереднього фільму. Втім, зовні маленький Віктор неабияк нагадує свого тезку із іншого бартонівсього мультфільму – "Труп нареченої". Фактично Бартон знімає свої фільми про одного й того ж героя, в якому можна вгледіти й постать самого режисера. Його картини на диво автобіографічні, і маже у кожній з них можна знайти спогади про дитячі роки та переживання.
У "Франкенвіні 3D" режисер традиційно іронізує над тихим американським передмістям, в якому народився та виріс, а також віддає шану класичним горорам про Дракулу та Годзиллу, що ними захоплювався у дитинстві. Сама ж стрічка стилізована під 60-ті роки минулого сторіччя, коли маленький Тім ходив до школи та малював у зошитах різних химерних істот. Не забув режисер і про свого кумира Вінсента Прайса, який став прототипом вчителя фізики – доброго наставника одержимого наукою Віктора.
Зрештою, Бартон так і залишився великою дитиною, постійно звертаючись до тем, які турбували та цікавили його і в тринадцять, і у двадцять, і у п’ятдесят років. Останнім часом він не радує нас оригінальними роботами, фактично вичерпавши усі свої звичні сюжети, проте стрічка "Франкенвіні 3D" стала приємним винятком. Дитяча щирість та безпосередність, милі серцю ґеґи із попередніх картин Бартона та розмаїті цитати із кінокласики роблять цю стрічку цікавою для різних категорій глядачів – дітей та дорослих, щирих фанатів Бартона та людей, які вперше прийдуть на його кіно.
УП. Життя, 19.10.2012