Кінематограф почав звертатися до літератури біт-покоління ще за життя його найвидатніших авторів. І тому перша екранізація роману «На дорозі»/ On the Road Джека Керуака, виданого ще 1957 року, назагал виглядає дещо запізнілою, чи радше «перестояною». Відомо, що про екранне втілення свого творіння мріяв сам Керуак, проте не судилося.
Тепер, за шістдесят з лишком років після зображуваних подій, бразильський режисер Вальтер Саллес намагається воскресити героїв Керуака та Америку, в якій вони жили.
"На дорозі" - роман, який цілком виправдовує свою назву, бо розповідає про безкінечні мандрівки молодого нью-йоркського письменника Села Передайза (Сем Райлі) зі Сходу на Захід США. За вікном його авто чи автобуса – повоєнна американська глибинка, заправки, бари, ферми та джазові клуби великих міст.
Натомість стрічка "На дорозі", що від 4 жовтня в українському прокаті, підходить до першоджерела несподівано вибірково, зосереджуючись на заплутаних любовних стосунках одного із головних героїв книжки – Діна Моріарті (Гаррет Гедлунд).
Сама ж повоєнна Америка, суспільне життя якої виштовхнуло Села та Діна на дорогу, виступає тут лише в ролі студійних декорацій і є тільки обрамленням мелодраматичних сюжетних перипетій.
І якщо, за словами Керуака, його герої-католики на дорозі шукали Бога, то у фільмі Сел Передайз радше шукає там нових вражень для своєї книжки.
Автори фільму виділили із досить рівномірного "тріпу", описаного в романі, лише кілька ключових епізодів, при цьому багато важливих для книжки моментів так і залишилися за кадром. Найяскравішим епізодом стрічки стали гостини Передайза у Старого Бика Лі в Новому Орлеані. Бика втілив неперевершений Віґґо Мортінсен, який, здається, так і не вийшов із свого образу сивочолого Зіґмунда Фрейда. Зрештою, саме його персонаж виглядав найбільш виразним та живим на тлі схематичних, навіть плакатних головних героїв.
Схоже, що автори картини екранізували не роман, а власні уявлення про те покоління. Фільм "На дорозі" виїжджає на нинішньому захопленні ретро-стилем, і йде слідами того ж "Артиста", який сумлінно відтворив візуальний бік часу, практично не занурюючись у тодішню атмосферу і сприймаючи її надто легковажно.
Творці стрічки мислять стереотипно навіть у кастингу, запрошуючи на роль Галатеї Елізабет Мосс із серіалу "Безумці" (законодавця ретро-моди на американському ТБ), а на роль Мерілу – Крістен Стюарт, яка традиційно грає неврівноважених підлітків.
Безперечно, стрічка "На дорозі" призначена у першу чергу не для фанатів літературного першоджерела, які знайдуть у фільмі забагато прикрих розбіжностей. Фільм більше розрахований на сучасних хіпстерів, які мають відчути близькість до нонконформістських ідей "розбитого покоління" сорокових-п’ятдесятих. Зрештою, картина "На дорозі", на відміну від більш відвертого та щирого роману, демонструє своїй публіці, що розхристана юність аж ніяк не завада для респектабельної зрілості.
УП. Життя, 05.10.2012