Українські кінематографісти продовжують художнє осмислення дев’яностих років минулого століття. Очима популярного музики Кузьми Скрябіна й власними…
Фільм, що його можна подивитися в кінотеатрах із 14 березня 2024 року, називається, власне, як дебютна повість Андрія Кузьменка.
Він є лідером гурту «Скрябін», засновником гурту «Пающіє труси» та власником інтернет-радіо під назвою «S.R.A.K.A. – Своє Радіо Андрія КузьменкА», у якому, за його ж словами, грала музика, яку він слухав у машині. Кузьменко підтримував Януковича в президентській кампанії, а 2014-го людей на Євромайдані, але не опозиційних політиків, яких уже при владі згодом жорстко критикував. Загинув взимку 2015 року в автотрощі, а за п’ять років йому присвоїв звання Героя України нинішній Президент Зеленський.
Назва ж повісти хитроскладна, як і творчість та життя Андрія Кузьменка – «Я, «Побєда» і Берлін». Літературний критик Ігор Бондар-Терещенко свого часу охарактеризував її, як «чергову антиутопію в постчорнобильському стилі «антиґламур», дотягнуту до невтішної моралі: танцюй-поки-молодий, але й пам’ятай-про-чорторий».
Ось як викладають фабулу кінострічки екранізатори… «У центрі історії – український музикант-початківець Кузьма разом з другом Бардом їде до Берліна на іржавій «Побєді», де хоче обміняти її у німецького колекціонера на шістсотий «Мерседес», щоб вразити цим свою кохану дівчину Барбару. Але бурхливе нічне життя німецької столиці приносить герою карколомні пригоди, що змінюють його мету, гартують характер і допомагають віднайти своє справжнє «я».
Прототип Барда Віталій Бардецький, що написав книжку «Ми, дороги і Кузьма» десь про те саме, вже про фільм висловився так: «Я, звісно, люблю фільми категорії B. Але то … трешак тотальний, безкомпромісна хвороблива маячня».
Грішного Кузьми немає на цім грішнім бо світі 9 років. Особисто його не знав, але гарно пам’ятаю брутальність та різкість героя в розмовах поза співочими виступами. Втілює ж його образ на екрані Іван Бліндар.
Так, Скрябін поставав сексуальним, а Бліндара нещодавно в результаті одного з опитувань назвали серед десяти найсексуальніших українських акторів. Але брутальна й, сказати б, ніжна сексуальність є майже протилежними – один завойовує, инший зачаровує. Тож палкі шанувальники й вочевидь фанатки Кузьми Скрябіна можуть не прийняти такої особистісної інтерпретації. Але, гадаю, вони погодяться з результатами ще одного опитування, за яким Іван Бліндар серед 20 найперспективніших нових кінозірок України. Він в Івано-франківському театрі на сцені і в п’яти фільмах на екрані. Всі стрічки соціяльно напружені – «Коли падають дерева», «Кров’янка», «Сквот 32», «Вересень» та, власне, «Я, «Побєда» і Берлін»; від драм дорослішання, відстоювання людських прав до сюрреальної політичної фантастики й міжнародної подорожньої трагікомедії.
Авторкою-режисеркою фільму є Ольга Ряшина, донька кіно- й телепродюсера Влада Ряшина, власника компанії «Стар Медіа», що й продукувала стрічку фактично за державний кошт. Ряшина навчалася режисурі в Англії та 5 років тому створила романтичну комедію «Секс і нічого особистого» в головній ролі з Сергієм Притулою, одним із нинішніх лідерів волонтерського руху й гіпотетичним претендентом на президентське крісло.
Не назвав би себе великим шанувальником музичної творчости Кузьми Скрябіна, але й не назву неґативних характеристик, бо ж людська популярність ніколи не є від’ємною, звісно, якщо ти не закінчений сноб.
Разом із фільмом з’явилася й тетатральна вистава за книжкою «Я, «Побєда» і Берлін».
Історія екранізації повісти Кузьменка давня, там і режисерів-авторів, якщо не помиляюся, мінялося достоту. Розповім про свої стосунки з назвою твору, бо літературного тексту не знаю. Принагідно пропоную вам послухати в авторському виконанні.
Чув, але не розумів, яка там за ПОБЄДА згадується?!
Наприкінці 1970-х, коли закінчував свої неправедні пригоди на біологічному факультеті Київського університету імени Тараса Шевченка перед службою в імперській армії, відвідував чи не всі футбольні матчі на київських стадіонах. Власне, на стадіоні СКА, що на нинішньому проспекті Повітряних сил, перед іграми, в перерві та опісля лунала пісня з назвою «Как, скажи, тебя зовут?» – «и она ответила: ПОБЕДА». Та це йшлося про перемогу в війні проти гітлерівської Німеччини, що її досі підносять на верхів’я в Росії.
Маю ж инший спогад із минулого життя – до свого народження, з розповідей родичів, це ще п’ятдесяті роки двадцятого століття. Коли наші батьки їздили за 70 кілометрів від села до села за донькою на автомобілі «Побєда», а потім уже до Криму иншим робом. Лариса, сестра, сьогодні в телефонній розмові підтвердила: ШИИИКАРНА МАШИНА.
Ось її характеристики… ГАЗ-М20 був першим совєтським автомобілем із тримальним кузовом та першим у світі автом із кузовом «безкрилої» форми, виконаним не для зовнішнього ефекту, а для прискорення й здешевлення виготовлення кузовних штампів і кращих аеродинамічних показників. За 12 років виробництва з конвеєра зійшли 241 497 автомобілів «Побєда». Також, що стосується сюжету картини, в Польщі продукувалась «Варшава», котра представляла сімейство польських автомобілів, перші з яких копіювали «Побєду». Своєю чергою, в салоні «Побєди» вільно розміщувалися 5 осіб, в автомобілі вперше встановили електричні покажчики поворотів, стоп-сиґнали й звуковий сиґнал високого й низького тонів.
От, власне, таку старезну шикарну машину в житті, повісті й фільмі їде до Берліна міняти на шістсотого «мерседеса» Андрій Кузьменко. Тим часом нинішні популярні гурти й співаки виконують знані його пісні.
Долаючи надзвичайні, але передбачувані, перепони, подорожнім усе вдається. Подивіться. Не повірите!
Ну й про червоні колготи. Саме їх присягався привезти на «мерседесі» Кузьма коханій Барбарі, адже в дев’яностих на весь Львів червоних колготок днем із вогнем не дістати…