втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Анна Купінська

Фільм "Три жінки Барні" (оригінальна назва картини "Barney's Version" - "За версією Барні"), що від 19 січня нарешті в українському прокаті, йшов до нас обурливо довго – аж два роки, але заради хорошої екранізації прекрасного роману Мордехая Ріхлера можна і почекати.

Цей письменник вважається одним із найвпливовіших авторів сучасної канадської літератури. За легкий, дотепний стиль та увагу до побуту єврейських кварталів Монреалю Ріхлера прозвали "канадським Шолом-Алейхемом".

"За версією Барні" - останній роман Мордехая Ріхлера, опублікований 1997 року, за чотири роки до його смерті. За цей твір письменник отримав престижну канадську премію імені Стівена Лікока. Мова в книжці (та й у фільмі) ведеться від імені успішного канадського телепродюсера Барні Панофського, який підбиває підсумки свого 65-річного життя.

Він полюбляє хороший алкоголь та сигари Монтекрісто, був тричі одружений, і зі своєю останньою дружиною Міріам виростив трьох (у фільмі двох) дітей. Ця жінка була любов’ю усього його життя, але тепер вони розлучені, хоч Панофський і досі не може змиритися із її втратою.

Також Барні мучить таємниця зникнення його найкращого друга Баґґі, який мов крізь землю провалився після їхньої сварки багато років тому. Поліція навіть підозрювала Панофського у вбивстві, але так нічого і не довела. Втім, недоброзичливці і досі вважають Барні причетним до цієї справи.

І ось вихід біографічної книжки, присвяченої його "кривавому злочину", а також перші симптоми серйозної хвороби, примушують Барні згадати усі свої успіхи та поразки, а також усіх своїх дружин.

Стрічка "За версією Барні" - це типова єврейська історія, де герої відійшли від релігійних традицій своїх предків, але ясно усвідомлюють, ким вони є, до якого кола належать, і яким життям мають жити. Чимось ця картина нагадує "Серйозну людину" братів Коенів, де викладач математики Ларрі Гопнік також стикався із важкими життєвими обставинами.

Але старший за нього на двадцять років Барні Панофський вже не плекає ілюзій, що хтось зможе допомогти йому розібратися у важливих житейських питаннях.

Фільм розповідає про життя пересічного обивателя, який не може похвалитися особливою красою, талантами чи амбіціями. Сповнена надій молодість, душевні метання зрілості, велике кохання, щоденна робота, нудне старіння, либонь, кожен переживав чи переживатиме подібне, і у цьому немає нічого нового та оригінального. Та своєрідний єврейський гумор перетворює цей гімн буденності на трагікомедію людського життя, після якої на душі залишається гіркота і легкий сум.

Картина  присвячена пам’яті Мордехая Ріхлера, проте не обходить своєю увагою й інших знаменитих постатей канадського кіно. Постановник стрічки Річард Дж. Люїс зафільмував в епізодичних ролях режисерів Атома Еґояна, Дені Аркана, Теда Котчефа та Девіда Кроненберґа. А роль "констебля" із серіалу втілив відомий канадський актор Пол Ґросс, який колись грав подібного персонажа у телешоу "Прямо на південь".

Барні Панофського зіграв американський актор Пол Джіаматті, який за цю роль минулого року отримав "Золотого глобуса". Батьком Барні став Дастін Гоффман, Міріам втілила Розамунд Пайк, а першу дружину Барні – Рашель Лефевр, якій заради участі у проекті довелося покинути сагу "Сутінки".

І хоча головні ролі у фільмі були віддані американцям, стрічка "За версією Барні" знята із неамериканською інтелігентністю та чутливістю. На відміну від своїх сусідів, канадці із більшим розумінням ставляться до буремної людської душі, якій не завжди вдається залишатися морально стійкою у боротьбі зі спокусами на своєму життєвому шляху.
УП. Життя, 20.01.2012

Коментарі