В американських фільмах часто зустрічається жарт про те, що будь-яка життєва історія у голлівудській інтерпретації обов’язково перетвориться на блокбастер із зірками в головних ролях.
Нова стрічка Девіда Фінчера "Дівчина із тату дракона" є наочним втіленням цих слів. Принаймні акторський склад там взірцево зірковий: окрім Деніела Крейґа та Нумі Рапас у фільмі знялися Крістофер Пламмер, Стеллан Скарсґард, Джоелі Річардсон та Робін Райт.
Трилогія "Мілленіум" шведського письменника Стіґа Ларссона вийшла друком ще у середині двотисячних, а 2009 вона була повністю екранізована у Швеції Даніелем Альфредсоном.
Беручись за власну екранізацію першої книжки із циклу, Девід Фінчер вступав у ризиковане змагання, адже картини Альфредсона отримали загальне визнання серед критиків і глядачів, а виконавці головних ролей Мікаель Ньюквіст та Нумі Рапас стали іконічними зображеннями журналіста Блумквіста та гакерки Саландер.
Девід Фінчер у своїй версії цієї історії не став дотримуватися духу роману Ларссона, так любовно плеканого у шведських екранізаціях, і зняв швидке та брутальне кіно, кардинально не схоже на інтелігентний "європейський трилер".
Зав’язка фільму залишилася та ж сама – старий промисловий магнат Генрік Ванґер намагається розгадати таємницю зникнення своєї шістнадцятирічної племінниці Гарріет, що мучить його вже сорок років.
Для цього він наймає журналіста Мікаеля Блумквіста, нещодавно засудженого до штрафу за наклеп на місцевого знаменитого фінансиста. Мікаель впевнений, що його підставили, і Ванґер обіцяє допомогти йому довести свою правоту, якщо той візьметься за справу.
З часом до Блумквіста долучається талановита, але відлюдькувата гакерка Лісбет Саландер. Разом вони дізнаються, що зникнення Гарріет пов’язане із низкою жорстоких убивств молодих жінок у 1940-60-х. роках І всі сліди маніяка ведуть до клану Ванґерів.
Роман Стіґа Ларссона в оригіналі називався "Чоловік, який ненавидить жінок" і його наскрізною темою було саме знущання над жінками та подальша розплата за це. Журналіст Блумквіст у книжці є втіленням "правильного" чоловіка, який зневажає садистів і збоченців.
Він ніби прийшов із жіночих мрій - м’який, ніжний, романтичний, чудовий коханець і хороший друг. Саме тому на цю роль у шведському фільмі вибрали Мікаеля Ньюквіста, який має неагресивну, інтелігентну зовнішність.
Девід Фінчер підійшов до справи інакше. На головну роль він запросив Деніела Крейга, якого аж ніяк не назвеш м’яким. Саландер зіграла Руні Мара, яка на екрані виглядала достатньо агресивно, але, відверто кажучи, програвала Рапас.
Дію картини не перенесли до Америки, але відчуття Made in USA не покидає під час її перегляду. Цьому сприяє і "Геппі Міл" у щоденному меню Саландер, і по-новому вибудувані образи головних героїв.
Журналіст та гакерка у Фінчера виглядають невимовно крутими героями американських бойовиків. Вони обмінюються між собою дружними кпинами, немов спецназівці у голлівудських фільмах і йдуть уперед без жодних зволікань.
Фінчер знімає жорстко і динамічно. Швидкий монтаж, тривожна музика,похмуре світло і холодні кольори одразу ж нагнітають атмосферу неприкритої агресії, якою просякнута кожна хвилина цього фільму.
Зрештою, Фінчер ніколи не був психологом та людинолюбцем і його більше цікавила механіка та динаміка соціальних перверcій сучасного світу. У "Дівчині з тату дракона" він знайшов свої улюблені теми гріха, безумства, безоглядної жорстокості та відплати. Тож ця картина вийшла цілком у стилі інших фільмів Фінчера, бо навіть із чужим матеріалом він не збирався зраджувати власному творчому баченню.
УП. Життя, 06.01.2012