Мультфільм "Шрек", який вийшов на екрани 2001 року, виявився настільки успішним (у фінансовому плані) та впливовим (у плані технічному) анімаційним проектом, що студія Dreamworks розтягнула його ще на три серії-продовження і презентувала відгалуження проекту під назвою "Кіт у чоботях".
Красень-кіт із гіпнотичними бездонними очиськами з’явився ще у другому "Шреку" (2004). Глядачам він запам’ятався (згадайте скільки аватарок із Котом ви бачили у соціальних мережах після виходу мультика), тож на студії вирішили присвятити йому окремий фільм.
Спочатку це мала бути стрічка за мотивами "Шрека", проте згодом було вирішено вигадати для Кота зовсім новий світ. Зрештою, принцип побудови сюжету залишився незмінним: фільм поєднує персонажів різних відомих казок, а жарти в основному стосуються явищ популярної культури. З кожною новою серією постмодерністська пародія в "Шреку" все більше розбавлялася класичним слепстіком та різноманітними трюками, а у фільмі "Кіт у чоботях" видовище остаточно перемогло сюжет.
Як і в кожного легендарного героя, у Кота було важке дитинство – ще немовлям він потрапив у дитячий притулок маленького іспанського (чи мексиканського?) містечка. Там Кіт зустрів яйце на ім’я Хитун Александр Бовтун, який ще у дитинстві склав хитрий план викрадення гуски, що несе золоті яйця. Допомогти у його здійсненні мали чарівні боби.
Друзі організували Бобовий клуб (головне правило якого – "нікому не розповідати про Бобовий клуб") і стали шукати способів наблизитися до своєї мрії. Згодом Кіт розпочав свій шлях народного героя та рятівника бабусь, а Бовтун, засліплений жадобою багатства, потрапив у в’язницю. Через сім років і вони знову возз’єдналися, аби згадати старі часи та вкрасти омріяну гуску. Допомагає їм у цьому красуня Кицька М’яколапка.
Іспансько-мексиканська тема "Кота у чоботях", вочевидь, виникла завдяки іспанцю Антоніо Бандерасу, який традиційно озвучував Кота, і мексиканцю Ґільєрмо дель Торо, який виступив співпродюсером проекту. До того ж, це очевидна пародія на Зорро, що його також грав Бандерас. Автори мультика спародіювали не лише латиноамериканські пристрасті, але й дешеві латиноамериканські бойовики, які вже стали частиною поп-культури стараннями Квентіна Тарантіно та Роберта Родріґеса.
Пухнастий герой картини, мов справжній мачо-супермен, танцює, б’ється на шпагах, зваблює гарненьких киць, зачаровує своєю тваринною харизмою та від’їздить у захід сонця на баскому скакуні.
Здається, автори "Кота у чоботях" свідомо відсунули сюжет на другий план і зосередилися на дії, яку постаралися зробити максимально динамічною, яскравою та видовищною.
Та інколи цьому фільмі бракує зрозумілої історії, адже коли персонажі нарешті вирішують перепочити від своїх подвигів, комунікація між ними зводиться до голлівудських кліше та набридливого моралізаторства.
Зрештою, "Кота у чоботях" важко назвати вдалим фільмом, проте це чудовий атракціон для всієї родини.
УП. Життя, 28.10.2011