У комедії "Я не знаю, як вона це робить", що в українському прокаті від 13 жовтня, акторка Сара Джессіка Паркер знову зіграла "типову жительку великого міста", щоправда, перебралася із Нью-Йорка до Бостона і змінила яскравий імідж гламурної журналістки на скромне вбрання ділової жінки та дбайливої матері. Її героїня Кейт працює логістом у великій компанії.
Вона дуже любить свою роботу, і через неї часто жертвує родиною. Як наслідок – чоловік (Ґреґ Кіннер) та діти харчуються обідами з напівфабрикатів, а її дворічний син, передоручений нянькам, навіть ще не розмовляє.
Важка праця приносить Кейт омріяне кар’єрне підвищення, щоправда, воно передбачає постійні відрядження та понаднормову роботу. До того ж, новий бос (Пірс Броснан) виявляється привабливим та чуйним вдівцем-романтиком. Втримати баланс між роботою, домом та симпатією до начальника, Кейт стає усе важче. Врешті-решт, вона змушена обирати, що ж для неї найголовніше у житті – родина чи логістика.
Комедія "Я не знаю, як вона це робить" базується на відомому жіночому романі письменниці Еллісон Пірсон, який оспівує "багатофункціональність" сучасної жінки, змушеної поєднувати обов’язки професіонала, дружини, матері, та ще й бути привабливою для протилежної статі.
Як слушно зауважувала свекруха Кейт, колись у чоловіка та жінки були різні обов’язки і коли у родині не вистачало грошей - це була провина чоловіка, а якщо плакала дитина – за це відповідала жінка. Тепер же обов’язки поділилися між подружжям, і, як наслідок, збільшилися вдвічі.
Жінка повинна забувати про дітей на роботі, а, залишаючись із родиною, відсікати усі думки про невиконані проекти в офісі. Власне, фільм розповідає щасливу історію про жінку, яка нарешті знайшла гармонію, звісно, не без деяких проблем та родинних суперечок. Зрештою, картина "Я не знаю, як вона це робить" розрахована саме на працююче жіноцтво, яке знає, що відсутність сексу із чоловіком під час здачі проекту – це не дурна вигадка сценаристів, а сувора правда життя.
Саму ж картину "Я не знаю, як вона це робить" найкраще розглядати як найпростіший засіб терапії для завантажених на роботі панянок, проте без цих прикладних функцій стрічка не вирізняється особливою оригінальністю та дотепністю.
У центрі сюжету – поширена голлівудська історія про трудоголіка, який після низки неприємних відкриттів, приходить до висновку, що краще проводити час із дітьми, аніж потурати примхам боса. Сама ж Кейт – не менш типова для голлівудського кіно героїня, яка повинна зачаровувати своєю безпосередністю та відвертістю. Така собі "дівчина-сусідка".
Аби вона не здавалася глядачкам аж надто відірваною від життя, сценаристи влаштували для неї кілька неприємних капостей і незручних ситуацій (колготки, які перекрутилися на прийомі в начальника), з яких героїня виходить із незмінною легкістю та усмішкою на обличчі.
Щоправда, чоловік та діти в Кейт майже ідеальні – терплячі, розумні, ще й ніколи не хворіють та не влаштовують скандалів. Бос також виявляється справжнім джентльменом, а подруги завжди готові допомогти та розрадити. От така красива казка для сучасних жінок, побудована на стереотипах та малопереконливих фантазіях.
Зрештою, комедія "Я не знаю, як вона робить це" і не претендує на лаври соціологічної розвідки, хоча й використовує прийом із "опитуванням" персонажів, вочевидь запозичений із "Сексу та міста". Нічого особливого, але для розваги згодиться.
УП. Життя, 14.10.2011