Режисером картини "Бабло", що в українському прокаті від 13 жовтня, виступив Константін Буслов – брат того самого Пєтра Буслова, який зняв "Бумера". У його дебютному фільмі "Бабло" (приз за найкращий дебют на цьогорічному "Кінотаврі") також присутні бандити, міліціонери та вкрадена чужа власність – мільйон євро – за яким ганяються усі герої фільму, а їх чимало.
Сама історія розпочинається у Москві, де полковник міліції (Роман Мадянов) допомагає олігарху "відмазатися" від жадібних податківців, які вимагають мільйон євро за закриття справи. За іронією долі, врятовані від корупціонерів гроші абсолютно випадково цуплять двоє злодюжок-грузинів (Міхаїл Месхі, Ґія Ґоґішвілі).
Шоковані несподіваним багатством, друзі вирішують розпочати нове життя і покинути свого "бригадира" (Ґеорґій Ґурґулія). Тим часом вкрадений мільйон починають шукати не лише міліція з полковником на чолі, але й бандити різних рангів.
Врешті-решт, гроші переходять із рук в руки, а кількість зацікавлених у справі осіб зростає, зокрема, до пошуків долучається ще й українська повія Яна (Марія Берсенева) та її хлопець-бандит (Владімір Сичов). Дія фільму плавно переміщується до Харкова, де мешкає останній "щасливий власник" вкраденого мільйона.
Сама картина дуже нагадує знамениту стрічку "Спортлото-82" Лєоніда Гайдая, щоправда, у сучасному антуражі і з новочасними героями. Фільм "Бабло" не позбавлений ексцентрики, проте у першу чергу це комедія ситуацій, в якій не останню роль грають дуже смішні та дотепні діалоги. Втім, стрічку можна сприймати і як притчу про представників кількох різних народів, яких притягують "європейські цінності", втілені у валюті ЄС.
У "Баблі" діють росіяни, грузини та українці, і в кожного з цих народів є власна роль та функція в оповіді. Росіяни в картині – високе керівництво та олігархи, українців представляє повія, продавчиня на базарі, та дрібні бандити. Грузини – самісіньке дно світу "Бабла", вони найбільш примітивні та упосліджені.
У результаті, їм із "євро" і таланить найменше. Цікаво, що Україна у фільмі постає як російська провінція, у якій чомусь усі розмовляють українською, а у Харкові на заправках з динаміків лунають українські пісні. Повія Яна, спілкуючись із подругою, також переходить на українську.
Загалом, гонитву за мільйоном можна сприймати як прагнення до того ідеального стану, коли "російська людина" перестає "під кимось ходити" і нарешті може зажити спокійно та без приниження. І ці цінності настільки важливі, що герої картини готові віддавати за це життя. Для щастя треба так мало – маленький кейс із кольоровими папірцями, проте здобути його практично нереально.
Зазвичай герої подібних картин (як того ж "Спортлото-82"), врешті-решт, розуміють, що кохання або ж дружба цінніші за гроші. Але для персонажів "Бабла" омріяний мільйон залишається не лише опертям ідентичності, але й і єдиним можливим виправданням будь-якої людської комунікації. Безперечно, Буслову прекрасно вдалося адаптувати поширений у кримінальних фільмах сюжет про "шалені гроші" до місцевих реалій.
Не забуває режисер і про особливості пострадянського життя та побуту, показуючи традиційні квартири у панельках, плацкартні вагони із усім їхнім антуражем, а також їжу, одяг та звички. Значною мірою харизма фільму тримається і на акторах, які зіграли своїх персонажів настільки переконливо, ніби живуть так щодня.
На відміну від багатьох російських фільмів, історія яких розвивається ніби у вакуумі, під час перегляду "Бабла" можна уявити, що вся ця історія відбувається із сусідами по під’їзду, і таке розуміння лише додає картині привабливості та шарму.
УП. Життя, 14.10.2011