Американський режисер Антуан Фукуа розпочинав свою кар’єру із музичного відео, а в кінематографі дебютував наприкінці дев’яностих картиною «Вбивці на заміну», продюсером якої був знаменитий постановник із Гонгконґа Джон Ву. Власне, увесь цей фільм створений у річищі поетики Джона Ву, починаючи від сюжету і закінчуючи візуальними засобами.
Сюжет веде про романтичного найманого вбивцю, який із моральних міркувань відмовляється від контракту і розпочинає нерівну боротьбу із китайськими тріадами.
У фільмі багато перестрілок, уся його дія підкреслено естетизована, підпорядкована продюсерському задуму, і є своєрідним кінематографічним мостом, який з’єднує різні культури в одне безперервне кінодійство.
Антуан Фукуа
Наступна стрічка Антуана Фукуа «На живця» вже самостійніша режисерськи, хоча у своєму сюжеті повторює відомі параноїдальні трилери.
Тут ідеться про чорношкірого дрібного злодюжку та білого цинічного викрадача золота, яких між собою зіштовхують спеціальні служби. Фільм є сумішшю кількох жанрів, з переважанням комедії. У картині явно домінує знаменитий актор Джеймі Фокс, якому асистує вся інша акторська братія.
І, з певної перспективи, історія у фільмі бачиться через призму расового протиставлення – білі проти чорних, держава технологічно просунутих білих проти довірливого темношкірого громадянина, який у фіналі виявляється не просто хитрішим за своїх суперників, а ще й подає їм приклад правдивого героїзму.
«Тренувальний день»
Варто зазначити, що і сам Фукуа – чорношкірий американець, відтак він чутливий до подібної теми. Проявилася вона і в наступній і найзнаменитішій картині постановника «Тренувальний день» за участи акторів Дензела Вашинґтона та Ітана Говка, що грають напарників-поліцейських, які постають на екрані прямими протилежностями. Один – молодий, фактично новачок, інший – досвідчений, командир підрозділу; один – ідеаліст, інший – цинік, один – білий, інший – чорний. І саме чорношкірий герой у картині постає як відвертий негідник, корумпований правоохоронець, зухвалий рекетир та вмілий демагог.
Фільм розповідає про один день, що його проводять разом ці двоє людей. Від ранку аж до глибокої ночі розгортається історія стосунків, які від самого початку були асиметричними. Проте близько до ночі ідеалізм усе ж знайшов у собі наснагу, аби подолати цинічний прагматизм.
У двотисячних цілковито встановилася магістральна тема стрічок Фукуа – щоразу частіше він фільмує картини про героїв, які опиняються у центрі змови.
«Стрілець»
Однією з останніх картин режисера на цю тему є стрічка «Стрілець», яка розповідає про армійського снайпера, котрого спочатку покинули на полі бою, а згодом намагалися підставити спецслужби, які продалися корумпованим політикам. За жанром це трилер, і головна увага віддана власне боротьбі одинака проти системи, у якій, здається, немає слабких місць.
До певної міри, «Стрілець» продовжує лінію славетних політичних трилерів сімдесятих років минулого століття, проте без притаманного їм екзистенційного надламу. Сучасна епоха для сучасних одинаків виявилася і простішою, і в чомусь трагічнішою.
У фільмі Фукуа «Бруклінські копи» чи «Найкращі в Брукліні»/ Brooklyn‘s Finest (2009), що демонструється вночі з 9 на 10 вересня в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО на телеканалі «1+1», ідеться радше про горизонтальну комунікацію та горизонтальну корупцію, яка охоплює собою рядових правоохоронців, ніж про урядову змову чи щось подібне.
Ричард Ґір та Антуан Фукуа на знімальному майданчику фільму «Бруклінські копи»
«Бруклінскі копи» за своєю структурою – правдивий кінороман, який поєднує кілька сюжетних ліній та безліч персонажів. І це також фільм у стилі неонуар, де героям протистоїть не просто закон чи система, а сама доля.
З усіх картин Антуана Фукуа «Бруклінські копи» – одна з найкращих. Вона розвиває близькі цьому кінорежисерові теми та відкриває дорогу до нових кінематографічних експериментів. І вже тепер її можна вважати сучасною класикою.