Володимир Войтенко, АРҐУМЕНТ-КІНО

 11 грудня о 01:05 у програмі АРҐУМЕНТ-КІНО на телеканалі «1+1»  – драма американського режисера Вейна Креймера «Перетинаючи кордон»/ Crossing Over (2009, США).

Основна сюжетна лінія стрічки веде про нелегальних гастарбайтерів, що потрапили до Сполучених Штатів Америки з різних причин. Іміґранти намагаються легалізувати свій статус – у когось це виходить, а в когось ні…

Постановник фільму Вейн Креймер сам є іміґрантом у Сполучених Штатах. Він народився й до 21 року прожив у Південно-Африканській Республіці. 1986-го перебрався за океан і став американцем. Не знаю, якою була історія отримання ним громадянства, але, вочевидь, Креймер узявся за цей фільм, за цей сюжет аж ніяк не випадково. Безумовно, він вкладав у нього власний пережитий досвід. Йому аж ніяк не байдуже. В якомусь розумінні – це ще одне переживання свого минулого, це прагнення поділитися з людьми, зі світом – нехай опосередковано через сюжет ігрового фільму – чимось дуже особистим. Власне, той випадок, коли особисте є очевидною частиною загального, що особливо гостро переживається також багатьма українцями, які останніх десятиліть знову – по світах.

І треба сказати, Вейн Креймер, про творчі здобутки якого йтиметься у спеціальному сюжеті, зафільмував доволі жорстку й вочевидь правдиву соціальну драму, що в ній важко помітити якусь нотку фальші. Власне, одне з головних питань, що їх ніби ставить ця стрічка перед можливими, потенційними еміґрантами: а на що ти готовий, на які жертви заради легітимного життя у благословенній Америці? На що ти підеш, аби отримати омріяну ґрін-карту?

Власне, герої картини «Перетинаючи кордон» також часто ставлять перед собою це питання. Але, звісно, як воно й буває у житті, кожен із них знаходить на нього свою відповідь. І часто – це серйозний моральний вибір, навіть жертва, ціна якої може стати непомірною.

У фільмі «Перетинаючи кордон» грає абсолютна зірка американського кінематографа останніх чотирьох десятиліть – Гаррісон Форд. Грає достойно, належно. Він вкладає дещицю свого таланту в сюжет, який не залишає байдужим.

***

Вейн Креймер – руйнівник голлівудських міфів

Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО  

Американський режисер та сценарист Вейн Креймер зафільмував лише чотири повнометражні картини, проте майже кожна з них мала доволі гучний резонанс у кінематографічному та глядацькому середовищі. Креймер представляє незалежний кінематограф Америки, причому йдеться не стільки про фінансування його проектів, скільки про творчу манеру, яку сповідує режисер. Усі його фільми прикметні вигадливою драматургією, що базується на гострому конфлікті та сильних характерах, а також досконалою режисурою, яка тримається передусім на вмінні працювати з акторами.

Яскравий приклад – другий повнометражний фільм Креймера – драма «Гальмо».  Дія картини відбувається у Лас-Веґасі; це історія патологічного невдахи Барні, його місце роботи – казино «Шанґріла». Де він працює так званим гальмом. Так називають людей, котрі приносять гравцям невдачу вже самим фактом своєї присутности біля ігрового столика. Проте Берні не щастить і в повсякденному житті. У нього все валиться з рук. Та все ж йому симпатизує місцева офіціантка Наталі, яка згодом зізнається Берні в коханні. І гальмо перестає бути гальмом. У нього виростають крила. Проте такий стан речей не влаштовує менеджера казина Шеллі, який не хоче втрачати цінного працівника.

Репутація картини «Гальмо» складається  з двох частин. Одна завойована на численних фестивалях, здебільшого у Європі, де фільм високо оцінили за характери та акторську гру, друга, власне, – в Америці, де стрічка отримала скандальну славу та рейтинґ «дітям до сімнадцяти» через відвертий сексуальний епізод.

Відтак кожна наступна робота Креймера – це своєрідне протистояння голлівудським кінематографічним штампам і водночас новаторське збагачення жанру. Власне, таким є його фільм «Біжи, не озираючись». Він складається з однієї сюжетної лінії та двох десятків персонажів, які істотно впливають на перебіг цієї сюжетної лінії. Все починається з того, що група бандитів, обороняючись од нападу, вбиває кількох корумпованих поліцейських.

Зброю, з якої було здійснено злочин, ховає в себе такий собі Джої, один із учасників банди. Син Джої дружить із сусідським хлопцем Олєґом, нащадком російських еміґрантів. Джої мимоволі видає свою схованку, й Олєґ краде револьвера. Вдома ж, під час чергової сварки із вітчимом, використовує зброю і згодом втікає. Тепер Джої загрожує небезпека – він має повернути револьвера й переконати хлопця не свідчити проти нього.

Подальші події розгортаються з неймовірною швидкістю. По суті, перед нами фільм-переслідування, у якому на перший план виходить не стільки сама дія, скільки особливості маршруту головних героїв. Олєґ потрапляє з халепи в халепу, і протягом своєї мандрівки стрічає безліч персонажів нічного життя сьогоднішньої Америки, котра постає перед нами новочасним пеклом зі своїми чудовиськами.

Картина не мала особливого успіху у широкої публіки, проте стала культовою через художню безкомпромісність, котра полягає насамперед у підкресленій  реалістичності самої атмосфери, в одвертому показі насилля, а також у відсутності кінематографічних умовностей та жанрових рамок. Вейн Креймер поставив фільм, у якому герої позбавляються власних ілюзій і щодо довколишнього світу, і щодо самих себе. Можна навіть сказати, що в цій картині режисер створив своєрідний антиміф Америки і протиставив його, власне, самому міфу, втіленому у численних голлівудських кінострічках.

Крім, власне, режисури Креймер також відомий як сценарист. Один з його поставлених сценаріїв має назву «Мисливці за розумом» і розповідає про групу співробітників ФБР, яких висадили на спеціальний острів для особливого тренування. Річ у тім, що всі ці люди претендують стати кримінальними психологами, а для того їм слід навчитися чітко вирізняти злочинців поміж звичайних громадян. Проте після висадки усе йде не за планом. Аґенти стають жертвами невідомого вбивці, якого їм слід розшукати.

Сам Креймер про стрічку «Мисливці за розумом» відгукнувся доволі скептично, зазначаючи, що від його задуму лишилося небагато. Зміни стосувалися і самої сюжетної лінії, і діалогів, проте, попри всі застереження, «Мисливці за розумом» – один з найнетиповіших голлівудських трилерів останнього часу. І через свою незвичну атмосферу, і через своєрідних героїв, і через форсоване насилля, яке  характеризує не стільки кінематографічний, скільки цілком реальний світ.

"Перетинаючи кордон"

11 грудня о 01:05 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – остання за часом картина Вейна Креймера – «Перетинаючи кордон». Режисер не тільки написав для себе сценарій, він ще й був продюсером, відтак, стрічка цілком авторська. Щоправда, під час виробництва виник конфлікт зі студією, через який довелося прибрати одну із сюжетних ліній, проте вцілому фільм відповідає задуму творця. І як усі його попередні кіноьвори, «Перетинаючи кордон» – також доволі складна за композицією та густозаселена історія, котра загалом складається у своєрідну симфонію новітнього Вавилону, що ним стала американська Каліфорнія нового тисячоліття.

Власне, це історія і про індивідуальні долі еміґрантів, і про окремі національні стратегії виживання, які можуть уписуватися в американську дійсність, а можуть і ні. Врешті-решт, Вейн Креймер – один з небагатьох американських кінематографістів, що намагаються реалістично показати Америку, і зовсім не як землю обіцяну, а радше як спільність різних людей, проте об’єднаних важливою для всіх ідеєю свободи. І свобода ця, як показує і сама творчість кінорежисера і його непроста кар’єра, часто має гіркий присмак розчарування.