Синопсис короткометражного ігрового фільму

• Сценарій фільму "Звір" читайте на СМ тут >>>

Лоґлайн
 Молодий лікар повертається додому після виснажливої війни на Кавказі. Після довгої відсутності вдома, він знову починає звикати до повсякденного життя в провінції та місцевої культури.  Морально зламаний і розчарований людьми, переживши багато потрясінь на службі і в рідному містечку, Максим Оржелович намагається забутися. Та його життя набуває сенсу, коли він розуміє, що приносить допомогу простим людям і разом із приставом Погоновським упіймав слід містичного пожирача душ. Та паралельно він знову і знову переживає жахи недавньої війни. 

Синопсис

Волинська Губернія, 1839 рік. Старший фельдшер Кабардинського полку Максим Оржелович, після контузії повертається у рідний маєток в містечку Тучин, де його тепло зустрічають батьки. Він бачиться зі своїми друзями, родичами, повертається до но провінційного життя. Він лікує селян, кріпаків і дворян, не бажає згадувати за службу. Батько Максима влаштовує свято, куди запрошує всю місцеву знать і не тільки. В запалі свята Максим розкритиковує кампанію на Кавказі і кинувся у танок, де від перенапруження втратив свідомість. Він знову переживає події на Кавказі, свій перший день у фортеці «внезапная».

Максима запрошує до себе у маєток магнат Міхал Валевський, де Максим зустрічає панночку Софію Четвертинську, з якою він мав стосунки, але вона припинила писати йому. Вони уникають один одного, а Максим знайомиться із новим приставом другого стану Рівненського повіту Волинської губернії.

Максим лікує селян, інколи проводить хірургічні операції. Після гри в карти у Валевських, Максим зустрічає Софію, яка бажає від нього теплих почуттів. В результаті вона зізнається, що вже має нареченого, але все виправить і пропонує Максиму втекти. Максим йде геть. Під час зимових свят він топив горе в горілці, згодом у нього помер батько.

До тями Максима приводить випадок, коли через відсутність лікарів, пристав Погоновський попросив його скласти медичний акт двох задушених жінок. Після того він запрошує Максима до себе у відділок, де він квартирувався, де вони за чаркою знайомляться ближче, Максим розповідає про свою першу зустріч з мюридами, які вчинили засідку, з якої вдалось втекти кільком людям.

Софія пише багато листів Максиму, він їх знищує, хоча має до неї сильні почуття.

Погоновський знову кличе Максима, щоб скласти медичний огляд трупа, якого знайшли на березі річки. Максим досліджує тіло і виявляє, що він вбитий тупим предметом. З часом трупа опізнають – це Василь Рибачук, зниклий кілька місяців тому прикажчик при дворі Четвертинських.

Погоновський наказує Четвертинському зробити похорони по всіх обрядах і напоїти своїх селян і челядь. Переодягнений Максим підслухав розмови п’яних селян в корчмі і за вбивцями прийшла поліція. Одного із трьох заарештували, а двоє втікли. Після допитів вдалось знайти притулок вбивць, після облави і перестрілки було схоплено вбивць і ще членів банди «козачків», які грабували маєтки.

Максим і Погоновський за чаркою проводять вечори в розмовах. Максим знову розповідає погоновському про Кавказьку кампанію, згадує про кривавий штурм Сурхаєвої вежі.

Згодом трапляється жорстоке вбивство жінки. Вона виявляється вдовою одного із убивць Рибачука.

Максим відвідує весілля хрещенниці свого батька. На весіллі він бачить Софію зі своїм нареченим. Він багато п’є, бере на танок молоду селянку Катю, яка постійно дивилась на нього. Її привабив його мундир і статус. Вони танцювали весь вечір до безсилля, а потім віддались пристрасті. Зранку Максим дуже пожалів за скоєне і уникав Катю.

Трапляється ще одне подібне вбивство вдови. Люди починають нашіптувати участь у тому нечистого. Винних знайти не вдається.

У селі почалась епідемія віспи. Максим отримує дозвіл на вакцинацію селян. Він прищеплює селян, але обминає хату Каті, куди дуже соромиться йти.

Одночасно повторюються вбивства жінок. Населення панікує від хвороби і кількох останніх смертовбивств у повіті.

Під час гостювання у Валевських, до Максима залицяється Софія. Вона бере його за руку і тікає геть, обіймає його і цілує. Максим чинить супротив, але почуття беруть гору. Про це прислуга доносить нареченому Софії, який наздоганяє їх і викликає Максима на дуель. Софія скидає провину на Максима і звинувачує його в насиллі.

Після невдалої дуелі, яку зупинив Погоновський, все стало ясно. Свідком подій був десятський староста, який слідкував за подіями у вартовій будці. Наречений покидає Софію. Максим і Погоновський їдуть на нове місце злочину.

Після ряду гучних вбивств вводиться комендантський час. Житомир висилає в Тучин жандармерію. Погоновський розставляє патрулі і пости. При тому помирає ще кілька самотніх жінок.

Максим відвідує хворих віспою. Серед них він помічає Катю. Члени її родини помирають, сама вона у важкому стані. Максим відчуває провину. Він забирає її до себе додому і максимально допомагає. Він спить поряд з нею і випробовує різні способи полегшення перебігу віспи. Катя одужує.

Максим відвідує Погоновського. Вони сидять до ночі, обговорюючи справи і розповідає за початок кривавого штурму аулу Ахульго.

Погоновський розповідає про розстановку постів у стані, Максим помічає, що біля його маєтку немає патрулів. Він згадує, що його мати завжди відпускає слуг на неділю, бере пістолет у погоновського і мчить додому.

Він застає в спальні матері чорну фігуру, в яку стріляє. Фігура зникає у вікні. Його мати тримала у руках загадковий хрестик.

У одному із місцевих монастирів впізнали хрестик прислужника, який зник кілька днів тому. Вбивця лишає максимові повідомлення, де просить його повернути йому його річ.

Максим знову переживає штурм Ахульго, де він вирішив кинутись у горнило бою, щоб рятувати людей, але від цього він не отримав ніякох користі.

На цей раз він знову вирішує покінчити все сам, він рушає в ліс і стикається у боротьбі із вбивцею, який був душевнохворим сином Рибачука.