Синопсис сценарію ігрового повнометражного фільму

У переддень нового року у Чернігові відбувається вбивство відомого кримінального авторитета та його охоронця. Вбивство скоєно на порозі власної квартири бандита. Починається слідство, яким керує молодий слідчий Богодар Тимченко. Шляхом опитування свідків слідчому вдається з’ясувати, що вбивця був перевдягнений у костюм Діда Мороза і прийшов нібито для того, аби подарувати дитині загиблого новорічний подарунок. Цей факт наштовхує Тимченка на думку, що вбивця має неабияку фантазію і здатний перевтілюватися. Слідча група перевіряє за картотекою усіх кілерів, що мають схильність до творчості, проте потрібної кандидатури не знаходять.

Слідчий з дружиною нещодавно переїхали до нової квартири, де з ними по сусідству живе молодий актор лялькового театру Ігор Чорбаджи. Після того, як від нього пішла дружина, актор переживає не найкращі часи – часто випиває або впадає у депресію. Тимченко часто буває в гостях у сусіда, підбадьорює його, втішає, переконує, що на одній жінці світ клином не зійшовся. Також вони багато розмовляють про мистецтво, літературу, живопис. У Чорбаджи є одна дивна риса – іноді він зникає на кілька днів. Ці вчинки пояснює необхідністю відпочити і відволіктися від напруженого театрального життя, відновити на природі психічні сили після виснажливої роботи та щоби вийти із запою. Він детально розповідає, де саме на природі переховується у ці дні від людей і у який спосіб лікується.

Тим часом у місті трапляється ще кілька подібних за почерком вбивств.

Одного кримінального авторитета розстрілюють посеред ринку із пістолета, але хто саме стріляв і звідки – ніхто не бачив. Помітили лише дивного діда з двома важкими клунками, у яких той у момент вбивства ніс картоплю та інші овочі.

Інше вбивство відбувається у великому дворі садиби, що має триметрові паркани та оточена колючим дротом під напругою. Поряд – на кілометри навколо жодного пагорба чи високої будівлі, з якої було б видно внутрішній двір. Свідки помітили лише машину електромонтерів, яка приїжджала лагодити електрику на одному із стовпів неподалік.

Третє вбивство здійснене на човнярській станції. Кримінального авторитета, що знаходився на борту своєї яхти, застрелили з-під води із гарпунної рушниці, після чого той упав у воду і захлинувся. Хто був той таємничий кілер-водолаз і звідки він приплив – ніхто не знав. Свідки бачили лише критий човен, в якому сидів рибалка і час від часу витягав з річки рибу.

Таким чином, слідчі приходять до висновку, що усі три вбивства – це ланки одного ланцюга. Але хто за тим стоїть і навіщо відстрілюють кримінальних авторитетів – невідомо.

Якось, перебуваючи у сусіда в гостях, Тимченко випадково бачить штучні протези рук, які можна за допомогою каркаса чіпляти на плечі і, почепивши на них сумки, мати вільними власні руки. За словами актора – це для театру, для нової сценічної постановки. Проте, шляхом розмірковувань та згадок про вбивство на ринку, слідчий приходить до висновку, що подібний механізм цілком можна було використати під час одного зі злочинів. Стріляти ж можна було крізь одяг із револьвера, що не залишає гільз. З цією думкою слідчий приходить до свого начальника, але той від неї відмахується, аргументуючи тим, що треба шукати зброю, вбивцю і замовника, а не фантазувати.

Згодом Тимченко дізнається, що його сусід-актор непогано плаває з аквалангом, оскільки займався дайвінгом і навіть дублював підчас зйомок фільму одну кінозірку. Це теж наштовхує його на думку про можливу причетність сусіда до замовного вбивства. Врешті-решт слідчий вирішує перевірити усі дати відсутності сусіда вдома і на роботі, і співставити їх з хронологією вбивств. Виявляється, що все співпадає. З цими графіками Тимченко іде до свого керівника, але той знову відмахується від нього, пропонуючи для початку хоча б перевірити, де саме у ті дні був його сусід і чи є в нього алібі, а тоді вже висувати подібні версії.

Тимченко починає перевіряти свої версії і паралельно, від спільних знайомих, довідується, що дружина його сусіда нібито нікуди не збиралася уходити. З Чорбаджи вони жили душа в душу, коханців у неї не було, і взагалі як сирота, вона трималася за Ігоря як за єдину близьку людину. А він так само душі в ній не чаяв. Куди вона могла поїхати, чому і до кого – ніхто навіть не уявляв.

Якось під час розмови, на запитання про дружину актор показує сусіду її прощальну записку, демонструє порожні шафи, мовляв зібрала речі, написала прощального листа і просто пішла, коли він був на гастролях! Тоді за відсутності сусіда вдома Тимченко через балкон залазить до нього у квартиру і викрадає записку, яку віддає на графологічну експертизу. Експертиза встановлює, що її і справді написала дружина актора у стані цілковитої депресії і розпачу. Проте ніхто із друзів сім’ї актора не може підтвердити, що жінка і справді кудись виїхала, або мала якийсь зв’язок на стороні чи особисті проблеми.

Тоді слідчий вирішує встановити за сусідом особисте стеження. І коли актор знову зникає, він виїжджає на пошуки того місця, де Чорбаджи нібито завжди усамітнюється від світу. Тимченко дійсно знаходить місце, але виявляє, що актора там немає, хоча все вказує на те, що тут час від часу живе творча людина. Тож слідчий телефонує у відділок і просить з’ясувати, чи не було останнім часом підозрілих чи замовних вбивств. Йому повідомляють, що вчора у сусідньому обласному центрі вбили місцевого кримінального авторитета. Тож слідчий вирішує дочекатися сусіда на місці.

Коли той з’являється, слідчий тримає його під прицілом пістолета і починає розпитувати про всі вбивства. Чорбаджи спокійно й відверто про все розповідає, зокрема про те, що насправді його дружина нікуди не тікала, а її викрав якийсь місцевий авторитет і зґвалтував. Після того вона написала записку і наклала на себе руки. Хто саме винний у її смерті – актор не знає. Тож вбиває усіх кримінальних авторитетів підряд, сподіваючись, що серед десятка вбитих виявиться і його ворог. Під час цієї щирої розмови Чорбаджи присипляє пильність слідчого, а затим обеззброює його і зв’язує. На попередження Тимченка, що вбивці все одно нікуди не втекти, бо райвідділ поінформований про те, куди і з якою метою він поїхав, актор починає розповідати свою історію.

Виявляється, що багато років тому, за часів президентства Л.Кучми, Чорбаджи був завербований українськими спецслужбами після того, як був пійманий на факті передачі до тюрми наркотиків для однієї злочинниці. З актором провели відповідний бойовий вишкіл і відправили очищувати вулиці від криміналітету. Перевдягаючись у різних персонажів, він прибирав тих, хто не піддавався силовому впливу влади або ж і справді був загрозою для системи. Згодом, коли влада в країні почала змінюватися і силовики підбили під себе увесь криміналітет, Чорбаджи перестали залучати до співпраці, а потім він і сам розірвав усі стосунки зі спецслужбами. У цей час він зустрів свою майбутню дружину. Вона була для нього ніби ангел – чиста, ніжна, віддана, і фактично витягла чоловіка з того пекла, адже акторові зовсім не подобалося вбивати людей, хай навіть і злочинців. Він просто робив те, що наказували, бо не мав вибору. Вони одружилися і п’ять років щасливо жили. А потім бандити забрали у Чорбаджи найцінніше, що він мав – кохану дружину. Тож йому не залишалось нічого іншого, як згадати старі навички. Чорбаджи переконує Тимченка, що суду над ним ніякого не буде, оскільки спецслужби не дадуть довести цю справу до суду: їх обох - слідчого і кілера - або тихенько ліквідують, або ж просто забракне доказової бази для того, щоби довести справу до кінця…

Слідчому доводиться приймати важке рішення – чи доводити розкриту справу до суду, чи ж спустити усе на гальмах, а справу відправити до архіву як «висяк» - нерозкритий замовний злочин.