Ми памятаємо патріарха кінодраматургії Гр.Колтунова

Написав Юрій Сорока, 22:51 18.12.2012

Дякую, Юрію!
Вікторія.

Написав Вікторія Колтунова, 22:28 18.12.2012

Міцна сюжетна основа у авторки з іменитої сценарної династії.
Виразно, навіть у театральному вимірі.
Бере за душу.

Написав Юрій Сорока, 22:15 18.12.2012

Ото й я про те - образ Марії нічого нового не говорить, адже МАТИ Ваша типова та така, якою її бачать не вперше. А от Мавка, хай й як відображчик світу - образ новий й потребує розвитку та належної уваги.

Вікторіє, а нащо чекати того режисера, чому б не переписати це оповідання в сценарій... все ж якийсь досвід... та й читати оповідання як сценарій трохи не то... адже дуже важко вловити той смисл, що автор намагається донести засобами вираження, так би мовити, іншого мистецтва...

З повагою, та побажанням творчих успіхів!

Написав Геннадій Коваль, 15:00 18.12.2012

Марія - це для мене втілення всесвітнього образу МАТЕРІ. А Мавка - світ, що навколо. Він буває до людини лагідний і співчутливий, але за суттю своєю жорстокий.
Це так би мовити у "високому" сенсі. А у конкретному - дуже несподівана та гарна чортиця, яка викликає милісні почуття.

Написав Вікторія Колтунова, 12:41 18.12.2012

Ой, як цікаво на цьому сайті! На літературних дають тільки оцінку - подобалось, не подобалось, а тут цілий розбір. Це так корисно, коли можеш поспілкуватися з однодумцями. Щодо Мавки, то Ви так вірно це подмітили, вона тотожня по значущості з героїнею. Я й навіть імена дала їм на одну літеру "М". Ця літера м,яка и гарно звучить. І проводиться знову таки ж паралель між Богородицею і Марією. Божа Матір віддала за щастя людей свого Сина, а моя Марія віддає за щастя своїх дітей свою власну долю.
Але справа ще й в тому, що я не пишу одразу кіносценарії, бо зараз так важко знайти шанс постановки, ще й не маючи свого власного режисера для постійної роботи. Тому я пишу оповідання, які потім за умов найменшої режисерської розробки можна перекласти на кіномову. Я й сама можу це зробити, але спочатку пишу оповідання бо їх можна не гаючи часу опублікувати у книзі, у збірці, в газеті. Таким чином, твір має хоч якесь публічне життя і робить свою природну роботу. А потім, якщо Бог дасть, і хтось зацікавиться, то переробити на справжній сценарій - справа кількох днів. Деякі оповідання в мене таки існують одночасно в двох варіантах, як літературний твір для читання і як твір для сцени. Бо я ж таки їхня мама і теж шукаю для своїх дітей кращої долі:))) Отже, якщо дійде до кіно, то всі Ваші зауваження, і все інше що з них випливає, то не стане на заваді. У себе в голові я, як кіно, теж його бачу.
З повагою Вікторія.

Написав Вікторія Колтунова, 12:31 18.12.2012

Дякую, що відгукнулися на коментар автора-початківця... та ще й так тепло...
Я й сам розумію, що Ваші зауваження до зауважень правомірні та мають під собою обгрунтовану основу. Але ж:
- історія чоловіка у Вас в тексті займає аж ніяк не один рядок...
- сюжет, лінійність та Микола Васильович... Власне гарним метафразом у Вас вже й є отой образ Мавки, саме його не погано було б розвивати. Доля жінки-героїні то хоч й вагомо, але всеодно вона на другому місці опісля чортиці. Адже хозяйка рожевого животику не просто протиставляється Гоголівському "нечистому" за гендерною ознакою. Вона й дещо іншу роль відіграє у Вашій історії. Бо якщо чорт виступає таким собі безмовним персонажем для пересування та власне робить можливим самі пригоди коваля, але не більше того. У Вас же навпаки - чортиця не тільки по особливому мила, вона ще й бере безпосередню участь у долі героїні, тобто, стає рушієм сюжету, сама творить історію, а не просто полишається звичайним об'єктом впливу.
Звідси - Ваша історія розпадається ніби на дві лінії. Лінію Мавки, та лінію Марії. Які потім зводяться воєдино. Й якщо лінія Марії, її передісторія, розроблені змістовно, то лінія Мавки якраз в діалозі лише й передається. А для такого неординарного образу хотілося б чогось більшого. Й вже звідси дещо важко уявити однолінійність розгортання сюжету. Адже герої рівнозначні один одному, без одного не відбулося б й іншого. А звідси, якщо вже треба показувати дві лінії, так чому б взагалі від лінійності не відмовитися. Але то таке... Автор то Ви й Вам вирішувати - як та що Ви хочете закласти в текст...

Й можливо, якщо вже осучаснили події, варто то більш широко та детально показати святкування різдва в сучасності....
От якось так...
Натхнення...))

Написав Геннадій Коваль, 00:32 18.12.2012

Спасибі, а я вже думала, що мене ніхто не помітив:)))
Чесно спасибі, я дуже люблю образ Мавки з її рожевим животиком, що колихається в такт диханню. І вдача в неї така цікава.
Але... не згодна з трьома Вашими зауваженнями. А саме: історію чоловіка можна розказати через їхній діалог однією фразою. А сюжет Вам здався передбачуваним тому, що я сама винна, написала, що Маріїна самопожертва, її любов до дітей... і таке інше. Тобто сама розкрила сюжет. Тепер буду обережнішою. І якщо перемішувати події в часі то ми відійдемо від Гоголя. Отак, в лінейному розвитку, ближче до нього. Тому що я задумувала цю історію як метафраз, тобто не парафраз в якому підтверджується те, що сказав попередній автор, а навпаки - заперечується.
Головне для мене було, що Гоголь - чоловік і писав про парубка, з чоловічої точки зору, і саме тому в нього щасливий фінал, а я жінка, і писала про жінку. А доля жінки в порівнянні з чоловічою завжди була сумнішою.
Отакої.
З повагою Вікторія.

Написав Вікторія Колтунова, 21:16 17.12.2012

Цікавість викликає запропонована фабула. Чого лише вартий несподіванно репрезентований образ чортеняти-Мавки.

Але розгортання сюжету дещо передбачуване, а від того не занадто інтригуюче. Та й передісторія з судьбою чоловіка дещо надмірною видається, адже забере багато екранного часу, а натомість й так все зрозуміло.

А чому б не показати народження Мавки? Тай сам плин подій переплутати й дещо трохи по іншому фабули викласти, розгорнувши сюжет не у лінійному розрізі, а наче той пазл, де епізоди будуть ніби й самостійні, але складати собою завершеність саме у сукупності усієї історії?

Написав Геннадій Коваль, 23:44 14.12.2012