Коли падають дерева_сценарій.rtfCценарій ігрового повнометражного фільму
Ісаак Левітан, Очерети і латаття. 1889
Коментарі
І у Тарковського коні також...
У Лінча теж були коні, в Твін Піксі так чудово))
Юрію, дякую за коментар))) Але тепер я вже точно знаю, що це перший драфт. Сценарій потребує серйозного допрацювання - крім того, що його треба по стурктурі поремонтувати, треба і діалоги покоротити і укрупнити частину дівчинки. я хотіла сплести гостру сюжетну історію про те як доля розводить коханих людей, і поетичне сприйняття світу, навіть такого страшного, маленькою дитиною.
Читаючи перші сторінки, думалось про непогану антитезу-пародію на нудну і запізнену на 300 років «Солодку Дарусю» .
.Але то література, царина аномальна.
Хоча в цьому контексті все-таки це відповідь Сходу.
Формальні ознаки шедевра: наявність коней.
Шевченко і Довженко любили малювати голови коней.
Висоцький також.
У сценарії коні присутні, і особливе,шанобливе ставлення до них, пробилось навіть сакральне вітання Вітки з конем! Ну і вдалий Вадік, що їсть землю, - а це святе!
Коли падають дерева? Коли згниває коріння, традиції, закони.
Вважається, що прикметами виродження села є відсутність молоді у селі чи СМТ, а відтак, одночасного тобто спільного проживання трьох поколінь.
Тут це є, 3-4 покоління разом живуть і ще й як спілкуються, життя вирує!
Що підтверджують і діалоги, правда дещо розлогі, театрально-демонстративні, але загалом органічні. А в деяких моментах бандитського побуту, просто вражаюче виразні.
Ну і на 20 с. появилися менти! А я вже запереживав.
Структура життя на Слобожанщині, - обов’язковий рибнадзор є, цвинтар є, наркота є, є навіть цигани, а де ж, думаю, менти?
Без ментов на Слобожанщині неможливо.
Значні впливи театрального «доку» .З таким густим письмом, субстратом, - можна розвести для кіна на 58 сюжетів.
Марисю, а яке тут "ісходноє собитіє" ?
З поваги до нашого ґазди і метра - Володимира Войтенка, переношу конспект нашої розмови з авторкою з привату - до хати.
Насичена мова, все на діалогах, "підвохах" - а от з дією і драматургією - ну ніяк. такий собі ПГТ-панк-постмодернізм. Антизав’язка в годаро-карваївському локусі - але самобутня функціональність вигаданого світу, його персонажів - настільки правдива, наскільки вона зачіпає підсвідомі структури глядача, і навпаки, тому ходити можна і треба в обидвох напрямках. Тут же - маскування екзистенцйної пустки увєсістими рюшами евфемізмів.
В стаґнуючому порожньому (нетворчому) світі весь поезис і божественність, заміщується повальним трахом і оравою голожопих байстрючат. Або ж мріями про раптове щастя, через здійснення криміналу. Насправді боязливість відповідального поруху в стагнуючій екзистенції заміщується маргінальною мовою, підтрунюванням, псевдо-філософствуючими приказками, про "суку жизнь і суку-любов".
Відбувається делегування потенції життя в кінетику евфемізмів. Читати до половини прикольно, а далі розумієш, що є лише суґґестія дії (внутрішньої) і драматургії, і тотальне делегування на оте незрозуміле третє, на уявного посередника .
Приклад іншого ПГТ-постмодернізму колись бачив у Жені Пашковського («Вовча зоря» (К.: Молодь, 1991).
http://library.kr.ua/elib/pashkovskiy/vovchazorya.
html
Але там "битовуха" і стагнація мовно і образно наповнена відчуттям присутності справжнього буття речей , природи, якоюсь присутністю духа, а не відговорками.
У Коробчука мені сподобався «катехізис гопника», мова доволі вичищена, але достатня. Шкода , що він втомився десь у після другої третини, і зім’яв кінцівку.
Є три сюжетні лінії, і Віткин ірраціональний ісход на коні. Слабо- лінія циган. як «ружжо» на стінці. Баба, Мала, і замріяний гопник Шрам. Два ірраціональні виходи: Рибнадзор і Вітка на бєлай лашадкє. Велике біле сильне - вона не тікає ще, вона іще не персона, як і всі, навіть баба - поламана персона, раб-рабовласник. Шрам - єдина дія, але ти його ушльопнула, і відправила з лісовичком - отже , жоден герой не змінився, всі персонально здохли.
Структурно наче все й гаразд. Снофантазійного, трохи навіть перебор. Воно талановите, але суть не в тому. Знаєш, це як пінпонговий м'ячик, що скаче на великій ґравітаційній кулі. і він усвідомлює лише цоки-та цок, але не знає ні суті планети, ні простору ні сил...
Звісно, це можна подати допоміжним - пейзаж і макро -природа, простір, довгоплан, музика.
Але це вже режисура самого кіна, а де сам поезіс усього світу, який ти створила. Чи - апокаліпсис?
Написав Іван-Вячеслав Сергієнко , 13:04 01.04.2015