Щодо цього сценарію, починав його писати з кінця, з третьої історії, про Лолу. Власне після ознайомлення з історією її "аналізу" отой задум, що в синопсисі відображений, й виник.
Але коли була необхідність переходити до другої історії, тоді вже мені самому очевидно стало, що сценарій буде провальним.
Адже матерьялу у випадку Лоли вистачало на окрему історію, яку лише треба біло підкреслити метафорично та за допомогою аналогій, щоб висвітлити того "героя", що цій частині відповідає.
А в двох інших випадках довелося звертатися цілком до літературних аналогій й зовсім мало показувати самих прототипів з тематикою їх світів.
Власне тут напевно треба було й зупинитися б, та відкласти задум в сторону. Але чи то так розвязатися з ним хотілося, чи то в мене історія Лоли такою цільною в уяві виглядала та обнадіювала на продовження.
Не знаю. В мене досі не розвязане протиріччя, щодо використання в рамках даного проекту метафор та літературних паралелей. Адже якщо до кожної частини писати класичну трьохактну історію з героями так би мовити в "голвних ролях" самих себе, то чи не полишаться вони просто історіями саме про цих героїв й чи не призведе це все до профанації задуму. За задумом, паралельні історії (про Авраама там, Йону, Гобсека зі Смуровим й т.ін) й мали на меті підказати глядачу, що не про Лолу, Юрга й Елен кіно, а про дещо інше. Але наразі маємо, що вони не підкреслили самі історії й не були підказками, а натомість заміли собою все.
Ось з цим в даному випадку й полишився. Не знаю, може колись й буде наснага повернутися до цього сценарію, задуму. Але як би ж то знання, коли то буде?

Написав Геннадій Коваль, 20:47 24.10.2012

Задум фантастичний.Я у захваті, що розробляється цей пласт. Але екранізувати «психологію» очевидно те саме, що екранізувати екранізацію. Тобто подвійні труднощі.

Що ж, велика невдача, Геннадію, але що коштує багато дрібних перемог!

Як на мене, невдалося пробратися всередину. Самі по собі,
зовнішній бік цих історій нічим не прикметний.Органічнсть трьох історій умоглядна, Їх об’єднує тільки один лікар, хоча й славетний.Сни і візії героїв очевидно мають якісь відповідники-ключі у психології, але багатьом невідомі.

Адже не слід забувати, що знає фахівець з психології і що глядач. Це для Вас ці три історії - класика екзистенціального аналізу.

Історії, по-перше, нерівноцінні, перша слабенька.(Вона хіба-що цікава психотерапевтичним впливом літературного твору),

Паралелі з Гобсеком і Авраамом дають монументальність, але читаються всього-навсього, як конкретні історії з Гобсеком і Авраамом, і не більше, які навіщось нам розповідають. Паралель не працює. Понятійне кіно, річ небезпечна.Це не мова кіно.

Але нічо! Якщо цього навіть Ейзенштейн не розумів з його метафорами порівняннями, наприклад, у «Жовтні» чи «Стачці».

По факту, що є, це може бути історія про вченого, яку ще треба написати і де ці випадки складуть відсотків тридцять.

Зрештою, вірю,що Ви натрапите і на кіногенічний матеріал, пов’язаний з великими психологами.

Написав Юрій Сорока, 11:59 06.10.2012