Біле та червоне_сценарій.docxСценарій ігрового повнометражного фільму
Дія починається з краєвидів зимової природи. Видно кучугури снігу, які повністю покривають український лісостеп в цей холодний період року. Але сильна хуртовина заважає розгледіти пейзаж чіткіше. Природні зміни ландшафту нагадують вигини блідого людського тіла, плинні й ідеально округлі. Лише поодинокі силуети вкритих від стовбурів до маківок товстим шаром снігу дерев вирізняються на тлі цієї білосніжної грації та крижаної краси. Холод настільки лихий, що сніг вже встиг взятися кірочкою, від якої днями відблискуватимуть промені сонця. Цей природний пейзаж здається цілковито непридатним для існування будь-якої живої істоти. Все вмить замерзає та гине від переохолодження. Створюється враження безлюдності безкрайніх засніжених просторів.
Фраґмент картини Пітера Брейгеля "Мисливці на снігу"
Але раптово у фокус камери потрапляють сліди на снігу від чиїхось армійських чобіт. Через хуртовину починають проглядатися п’ять людських фігур у пошарпаних військових шинелях. Вони з великим трудом долають свій шлях, опираючись жахливим природнім умовам немов Сізіф, що штовхає свою одвічну брилу. Їхні зігнуті від пронизливого холоду силуети, що низкою рахують кроки по снігу, нагадують одразу дві відомі картини Пітера Брейгеля: «Мисливці на снігу» та «Сліпі». Через завію нічого не видно, тому вони рухаються навпомацки. Поки героїв не вдається розгледіти. Однак уже, попри хуртовину, на головах декого з них можна помітити будьонівки, що говорить про їхню приналежність до більшовиків.
Фраґменти картини Пітера Брейгеля "Притча про сліпих"
Командир взводу скаржиться на свою долю – Трясця взяли б цю чортову зиму!
Один з червоноармійців тремтячи від холоду – Де ми? Ви хоч, щось бачите, командире, крізь цю пургу?
Командир – Головне йти в південному напрямку, в напрямку фронту.
Один з солдатів – Ми зовсім заблукали в цих снігах. Ні ножа, ні образа – ні зарізатись, ні помолитися...
Коментарі
Мої вітання Федоре Янько, дякую за те що витратили час на прочитання такого великого за обсягом тексту та залишили свій коментар з цього приводу! Я це дуже ціную.
Під час написання сценарію я намагався покласти в його основу допустимий максимум сенсів, особистих переживань та питань в нашій історії, які довгий час залишалися без відповіді. «Біле та червоне», як і інші мої сценарії, має глибоке інтертекстуальне підґрунтя, структура якого подібна до інтелектуальної сітки павутиння, що сплетена з політичних ідей та філософських концепцій того часу, літературних алюзій та посилань і біографічних або історичних фактів, котрі я почерпнув з історії мого роду та життів інших відомих українців, і де зачепивши одну ланку не уникнути багатоголосого дзвону усіх інших. В першу чергу мене цікавило через суто сімейний, особистісний конфлікт головного героя розкрити загальноєвропейський феномен наростання різного роду радикальних світоглядних моделей у Європі під час і після Першої світової війни. Фрейдизм, марксизм і ніцшеанство, як нові віяння, разом з запеклою ідеологічною боротьбою зустрілися на полі битви, яким на жаль виявилася наша країна на початку 20 ст., яка за збігом лихої долі потрапила у безжальні жорна історії.
Тому ви помиляєтеся з приводу актуальності, тим паче сучасної повномасштабної російсько-української війни. Ідея сценарію зародилася в моїй голові у пріснопам’ятні роки вступу до університету, коли був написаний перший тритмент – 2019 р. З роками первинний задум встиг обрости геохронологічними нашаруваннями й до роботи я взявся наприкінці 2021, взимку. Через початок війни та інші пов’язані з цим труднощі, закінчений він був лише влітку 2022. Відтак усі збіги скоріш самоочевидні факти. Мало того, якщо надмірно актуалізувати твір, то він втрачає частку своєї загадковості та притчової умовності. Контроверсійний конфлікт без очевидних позитивних і негативних сторін протистояння, в такому випадку зведеться, по суті, до сповіді якогось чергового Захарченка чи Пашеньки Губарєва.
Вступ можна було б облаштувати у сучасному контексті, як те, що українські вояки риють окопи під проливним дощем, і натрапляють на залишки когось з дійових осіб: Гордій, Командир, Бунчук чи Іван. Однак географія бойових дій сучасної війни на щастя не зачіпає Полтавської області, а на півдні та на сході України не було дерев’яних храмів, як ознаки архаїки. До того ж там не такий клімат.
З приводу промови Фаусманна. Є в мене така звичка розтягувати промови персонажів, вправляючись у красномовстві та запалі. Але це не повинно викликати сміху, це зроблено аби продемонструвати наскільки фанатичні й божевільні люмпен-інтелігенти, інтелектуальна потолоч Європи, творили революцію на кістках Російської імперії. Для цього у тексті й проводиться паралель з чорною месою чи проповіддю, бо вона несе радше психоемоційне навантаження ніж суто раціональне, так зване релігійне почуття.
Я міг би ще багато чого цікавого розповісти про зміст і джерела натхнення сценарію, але бажав би полишити це до моменту його остаточної реалізації, нехай це і буде ой як не скоро.
Доброго дня!
Радий побачити на СЦ нові талановиті імена!
Богдане, з задоволенням прочитав, відчув і смак слова і гірку поетику тої далекої доби…Матеріал тягне на гарну книгу в плані художньому з претензією на актуальність - має певні асоціації, перегукуючись з днем сьогоднішнім…Особисто мені тема дуже близька, бо саме працюю, відтворюю спогади про свого діда, котрий пережив багато чого подібного, сказати повторив долю Хвильового, з тою різницею, що був розстріляний відступаючими червоними військами в жовтні 1941 року… Якщо загнати в сценарний формат, можливо можна побачити якісь й сценарні огріхи, але ж без цього, просто ніяк…Скажімо, діалог-промова Фаусмана для мене виглядає надто розтягнутою (утім, можливо це розраховано на чорний гумор, тіпо, що він верзе?) і для нового покоління це цілком може бути цікавим… Звичайно, фінансово картина виглядає затратною, відлякує продюсера… Але зупинятись не варто, можливо слід підтягнутись ближче до дня сьогоднішнього… Скажімо, наші хлопці на передку гибіють у окопах…наш сучасник згадує свого прадіда (перша картинка, вона у тексті кінематографічно смачненька) але я би її переніс далі, як спогад…
Богдане, вдячний за подану концепцію, її варто означити хоча би теглайном для подальшого просування, порозуміння з продюсерами) Задум гарний і не кожному до кінця зрозумілий...Щодо діалогів, то вони справді досить змістовні, відповідають світогляду героя і тут не прикопатися навіть при всьому тому, що місцями вони переходять в промову... і тут можна позаздрити ще й самому автору, запасу його знань, та вмінню усе те викласти, що без відповідного досвіду в цій царині таки дається не кожному... З цікавості брався прочитати і наступний викладений ваш твір...Але ж, даруйте, не пішло...Відштовхують російськомовні персонажі...Мабуть таки не на часі...
Написав Федір Янько, 23:28 01.07.2023