втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Володимир ВойтенкоАК    

Вночі з 8 на 9 грудня о 00:25 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Арґумент-кіно» і четвертий із семи Альманахів українських короткометражних фільмів. 

Демонструватимуться три картини, що вони створені у рамках короткометражного проекту «Україно, goodbye!» двома молодими українськими режисерами, з якими відбудеться розмова у студії – це Дмитро Сухолиткий-Собчук та Євген Матвієнко.

Дуже цікаво і прикметно, що сценарій фільму «Борода», а його написав сам режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук, різних років отримав переможні призи на одному й тому ж фестивалі, на київській «Відкритій ночі»: спочатку як сценарій нереалізованого фільму, а наступного року – вже як сценарій до фільму реалізованого. 

Та це ще не всі сценарні звитяги «Бороди». У скарбничці ткож перемога на Міжнародному конкурсі «Коронація слова», після чого Дмитро вже не міг не зафільмувати так щедро поцінований сюжет. Хоча на екрані, як це нерідко буває, історія дещо мінімізувалася і виструнчилась – режисер наголосив, сказати б, на найголовнішому.

Ідеться ж у фільмі про старого чоловіка, котрий доживає віку в напівзруйнованому селі, і якого там позаочі називають Борода. Його донька еміґрувала. Він самотній – годує курей, курить дешеві цигарки, ходить на риболовлю, дивиться на воду й чекає змін. Та одного разу в його руках опиняється патрон до рушниці. Ще мить, і все зміниться. Борода зникне...

Євген Матвієнко є автором двох короткометражних фільмів, що мають назви «Побачення» і «Як козаки в космос полетіли».

Друга з цих стрічок насправді розгортає далеко не козацьку історію... У Саші є будинок у селі Благодатне і зразкова, любляча дружина. Вони чекають другу дитину, виплачують кредит за великий холодильник, мріють накопичити грошей на газовий котел. А в майбутньому – купти «Ланос» і махнути з родиною до Криму. Аби втілити всі ці невибагливі мрії в життя, Саші довелося розробити хитромудру схему грошових маніпуляцій. Випадково Сашині махінації викривають. Поїздка до Криму, схоже, відкладається...

У «Побаченні» ж ідеться про розлучену жінку Аню, яка має маленького сина. Аби виховувати дитину, жінці доводиться працювати на двох роботах – озвучувати мультики й... надавати сексуальні послуги телефоном. Аня має постійного клієнта, він завжди дзвонить вчасно й ніколи не пропускає сеанси. Одного разу клієнт зателефонував, аби попрощатися – він від’їздить і більше не зможе виходити на зв'язок. Жінці шкода, йому теж. Здається, у них зав'язалися непогані заочні стосунки. Аня пропонує останній сеанс, не підозрюючи, що для хлопця він і справді може стати останнім – звідти, куди він їде, повертаються не всі.

До речі, з «Побаченням» Євген Матвієнко їздив до Франції, де його стрічка  брала участь у конкурсній програмі найбільшого і найпрестижнішого у світі фестивалю короткометражних фільмів, який у тридцять п’яте проходив нинішнього року в місті Клермон-Ферран. Зрештою, про це та про все інше – в розмові з самим Євгеном Матвієнком.

Коментарі