Вночі з 26 на 27 травня о 01:05 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Арґумент-кіно» та фільм режисера Ридлі Скотта «Гарний рік» («Хороший рік»)/ A Good Year (2006, США – Велика Британія).
«Гарний рік» – несподівана романтична комедія від режисера «Ґладіатора» Ридлі Скотта.
Макс Скіннер є надзвичайно вдатливим, успішним менеджером-біржовиком. Уміло маніпулюючи купівлею-продажем цінних паперів, Макс за кілька годин здатен для фондової біржі, якою управляє, заробити кілька десятків мільйонів. При тому він порушує всі можливі писані й неписані біржові правила. Така його мораль, таке його життя… Але Макс успадковує виноробню в Провансі, де колись, у дитинстві, проводив літні місяці, гостюючи в дядька. І подорож до Франції змушує його замислитись про справжні цінності людського життя.
Ну що ж, позірно елементарний сюжет. Більше того, він таким і є – елементарним і передбачуваним. Може навіть дратувати на початку перегляду – ну, знову десятки разів пережована історія про багатія-негідника, душа якого відтає від спілкування з природою і чесними, добрими людьми, не чіпаними облудною цивілізацією. Та Ридлі Скотт саме так придумав, усе так зробив абсолютно спеціально й навмисне. Головне для нього – те, що відбувається навколо цього сюжету, чи навіть – у що він занурений, в яку атмосферу, з якою інтонацією, з яким настроєм ведеться екранна оповідь.
Річ у тім, що це кіно для Ридлі Скотта має очевидні особисті мотиви. Взагалі, стрічку зафільмовано за романом Пітера Мейла. Одначе, цей роман було написано під впливом власне режисера, який запропонував саму ідею. Та книжка, переказують, йому не дуже сподобалась, тому хоча й фільм формально базується на романі Мейла, Скотт у ньому розгортав свою первісну лінію.
Особистою ж для постановника фільму в цій історії є не тільки сама ідея повернення успішного біржовика із суєтного і туманного Лондона до неспішного й соняшного Провансу. Особитою для нього є реальність Провансу. Адже у Ридлі Скотта вже біля двох десятків років є там маєтність, де він, поза роботою, і живе. А цього разу – й під час роботи, бо фільмували в шато у кількох кілометрах, недалечко.
У фільмі «Гарний рік» у ролі Макса Скіннера – Рассел Кроу, що він став суперзіркою завдяки, власне, Ридлі Скотту і вже згаданому «Ґладіатору». І Кроу надзвичайно органічний у цій ролі, він упевнено й переконливо виводить на екрані Макса як цинічного й надхенного біржовика, а згодом як людину, що змінюється.
Зрештою, зовсім не дивно, адже Рассел Кроу має великий акторський діапазон і, безперечно, є одним з найталановитіших і найвиразніших виконавців сучасного світового екрану. Про його ролі й харизму, про особливості творчого поступу йтиметься у програмі в спеціальному сюжеті.
«Гарний рік» від Ридлі Скотта – особисте і щире кіно: соняшний Прованс, ґрона винограду, старий маєток, дитячі спомини, вино, сільське життя, маленьке містечко поряд, привітні люди, прості й відкриті стосунки, відсутність брехні й лицемірства…
**
РАССЕЛ КРОУ. ХАРИЗМА ТА МАЙСТЕРНІСТЬ
Актор та співак Рассел Кроу належить до середнього покоління австралійських лицедіїв з міжнародною репутацією, які прийшли до кінематографа на початку дев’яностих років ХХ століття. Він прославився у фільмі «Бритоголові» (ориґінальна назва стрічки – Romper Stomper), де зіграв австралійського скінгеда на ім’я Гандо.
Рассел Кроу у фільмі "Гарний рік"
Картина мала глядацький успіх і сформувала певний екранний образ для актора –? схильного до насилля, небезпечного для суспільства соціопата, якого дуже важко вгамувати. І ефект перших ролей Кроу тримався насамперед на непересічній фактурі актора, на його брутальній мужності, яка одразу привертала до себе увагу. Цю доволі потужну та універсальну форму можна було наповнювати дуже розмаїтим змістом.
В Америці, куди Кроу запросили одразу після його перших успішних ролей, актор продовжує грати персонажів, які задля здійснення своїх намірів звертаються передусім до брутального насилля. Саме таким є його герой Сід 6.7 з картини «Віртуозність» . По суті, Кроу грає комп’ютерну програму, яка складена з особистостей сотні небезпечних людей. І одного дня ця програма матеріалізується й виходить із комп’ютерного світу у світ реальний.
Кроу втілює тут новітні страхи, що ті пов’язані зі стрімким науковим прогресом. Водночас його герой також утілює цілком земні бажання, які унаочнює без зайвого сорому.
"Бритоголові"
"Віртуозність"
"Таємниці Лос-Анджелеса"
Набагато складнішим та неоднозначнішим вийшов інший його персонаж –? Бад Вайт –? із неонуару «Таємниці Лос-Анджелеса». Кроу зіграв схильного до насилля офіцера поліції, котрий водночас сповідує певний етичний кодекс і вірить у справедливість.
Бад став одним із найвідоміших персонажів і самого актора, і кінематографа дев’яностих років, який вивів у світ героїв амбівалентних, неоднозначних, проте надзвичайно харизматичних. Власне, Рассел Кроу повернув моду до подібних кіноперсонажів, яких іще називають украй неполіткоректними; він зробив їх об’єктами поклоніння, сучасними символами чоловічого бунту проти численних умовностей цивілізації.
Роль Бада Вайта стала також своєрідним прологом до іншої, фактично найзнаменитішої ролі Кроу –? генерала Максимуса з фільму Ридлі Скотта «Ґладіатор».
Це була перша, проте не остання зустріч цього актора та цього режисера. Згодом разом вони створять низку цікавих кінокартин та непересічних кіногероїв. Проте Максимус дотепер залишається унікальним поєднанням акторської харизми, непересічних бійцівських якостей та особливої людяности, яка робить Максимуса гарно впізнаваним та близьким масовому глядачеві.
"Ґладіатор"
"Ігри розуму"
Максимус Рассела Кроу став сучасним міфом, який поєднав давню епоху Римської імперії з теперішнім часом, створивши унікальну модель для наслідування та ідентифікації. За цю роль Кроу отримав «Оскара» та всесвітню славу, якою незабаром зумів скористатися.
Наступного ж року актор кардинально змінюється у фільмі режисера Рона Говарда «Ігри розуму», де грає знаменитого американського математика, лавреата Нобелівської премії Джона Неша, відомого і своїми працями, і своєю хворобою, з якою вчений навчився жити.
У цій ролі Кроу спирається більше на власну акторську техніку, ніж на харизму. Схований під ґримом, він подає свого героя через міміку та пластику, через добре продуманий жест і погляд.
Ця робота стала своєрідним акторським подвигом Кроу, бо, не особливо схильний до перевтілення, він зумів стримати власну природу задля персонажа, який утілює на екрані його пряму протилежність.
У наступному десятилітті Кроу грає не так часто, старанно фільтруючи свою появу на кіноекрані. Він прагне втілювати звичайних людей, для яких героїзм, по суті, є екстремальним і не дуже бажаним досвідом. Одну з останніх ролей такого штибу актор отримує у картині режисера Пола Гаґґіса «Три дні на втечу». Фільм є вільним римейком французької стрічки та розповідає про шкільного вчителя Джона Бреннана, дружину якого помилково звинуватили у вбивстві. Не маючи можливости довести її невинність, Джон вирішує влаштувати дружині втечу.
"Три дні на втечу"
У цій картині Кроу знову відчутно занижує градус власної агресії, багато уваги надаючи людським слабкостям свого персонажа, його вразливості та вірності власній родині. Водночас, це також історія про німий бунт, який протистоїть максимально дегуманізованій машині правосуддя, котра нічого не хоче знати про фатальні збіги та звичайну людську слабкість, і яка не може бути підсудною.
Вночі з 26 на 27 травня о 01:05 в АРҐУМЕНТІ-КІНО стрічка «Гарний рік» – іще один плід співпраці актора Рассела Кроу та режисера Ридлі Скотта. Фільм по-новому демонструє творчі можливості обох митців, які до того часу не фільмували та не фільмувалися у настільки легковажних історіях. «Гарний рік», по суті, – комедія, яка на перший план виводить вічний конфлікт поміж серцем та обов’язком, поміж минулим, у кому вгадується вічність, та майбутнім, яке обіцяє лише фінансовий успіх, проте і нещирість також.
Роль біржового брокера Макса Скіннера стала для Кроу ще одним кроком до ролей людей звичайних. Фільм знято 2006 року, після успіху «Ґладіатора» та участи в «Іграх розуму». Багато в чому персонаж та актор у цій картині тотожні одне одному. Опинившись на своєрідному перехресті, вони обидва мають зробити свій вибір. Правильний він буде чи ні, покаже час, проте за самим вибором, за альтернативами, які постають перед обома персонажами – вже зараз цікаво та повчально спостерігати.