Богдан Зінченко, KINO-KOЛО

Аксіома: коли людині призначено зодягатися, то слід зодягатися гарно.

Ці правила існуть тільки для тих, хто зодягається сам. Тим, кого одягають (глави держав, телеведучі, актори), ці правила не потрібні. Але ті, хто їх одягають, повинні тих правил дотримуватися.

Правила:

1. Походження одягу не грає великої ролі. Не важливо «звідки?». Важливий феномен, з'ява одягу перед поглядом. Одяг може бути поношеним, радянським, саморобним і т.п. Все це несуттєво. Одяг має бути всього лише гарними речами в собі та явищем.
2. Торгова марка (label) також не має значення. Предмет вбрання є феноменом одежі, а не торгівлі. Є безліч гарних речей, що на них відсутні престижні торгові марки.
3. Річ завжди має бути в комплекті з іншими речами. Тільки тоді вона прочитується, тільки тоді вона грає. Це правило передбачає таку важливу при зодяганні якість, як бачення цілого.
4. Не повинно бути «прохідних» речей. Одягатися треба «від шкарпеток до окулярів», на все потрібно звер­тати увагу, робити акцент. Навіть на ті речі, що в них ходиш удома чи працюєш у саду. Отож, поняття casual style, тобто повсякденної, одягненої «через випадок» (англ. casual – випадковий) одежі, є поняттям глибоко компромісним і взагалі неправильним.
5. У речей немає абсолютного терміну носіння. Чим більше речей у гардеробі, тим довше вони носяться. Час носіння кожного окремого вбрання збільшується за одночасного носіння іншого одягу. Зберігайте речі в шафі. Шафа має містичний реґенеративний ефект щодо одежі. Шафа - святиня для того, хто Зодягається.
6. Речей ніколи не може бути достатньо. Людина, що Зодягається, завжди знаходить собі щось новеньке. Це відбувається феноменально.
7. Щочерговий вихід на люди має супроводжуватися вдяганням нових речей. Слід «змінювати» одяг. Але не різко, не весь комплект, а якийсь елемент: краватку чи, наприклад, сорочку.
8. Коли хочете, щоб вас помітили – одягайтеся екстраваґантно. Яскраво, із залученням деталей. Це усклад­нює костюм і підкреслює те, що людина Зодягнена. Але не забувайте про ту межу, яка відділяє звичайний костюм від театрального.
9. Мода має такий самий стосунок до одягу, як і до літератури, кулінарії, автомобілів. Мода є феноменом культури взагалі. Вона є її енерґетичним та естетичним рушієм. Мода дає зразки всього і вся. Зокрема вона проектується на одяг. Але мода сама собою не є формотворчим засобом – це модельєри працюють у світові форм. Вони захоплені чистим мистецтвом, мистецтвом у собі й для себе, створюючи вбрання, що може й не знаходити втілення в реальних моделях одежі, а відтак – і в звичайному житті. Критеріями при зодяганні можна вважати: чистий смак і знання стилів, тоді як мода, будучи явищем тоталізуючим і глибоко антиіндивідуальним,
   підмінює їх і назагал елімінує їх. Мода полегшує завдання тому, хто зодягається: одягатися за модою означає одягатися за взірцями, але можна такі взірці створювати самостійно. Справжні естети і вільні люди взагалі так і робили – диктували моду самі, а не корилися їй.
10. «Ти одягнений, як одягнений». Перед одягом нема виправдань. Одягнений погано, отже одягнений погано, зодягнений гарно, отже зодягнений гарно. Людина зодягнена (homo vestitus) сприймається одночасно як цілісний феномен. Негативні обставини, що не дозволяють гарно вбратися, не беруться до уваги. Для того, щоб гарно вдя­гатися не потрібні особливі умови. Це є проектуванням феноменалістичного світогляду на світ зодягання.
11. Слід уважно ставитися до своєї одежі, доглядати, любити її, тоді й вона відповість тобі взаємністю.

Смак – цілковито відчуттєва здатність. Це те, що не потребує пояснень. Справи смаку – справи непояснювані. Смаку не можна навчити, його можна тільки виховати.

KINO-KOЛО, №2-3, 1999