На благодійній виставці Євгена Сивоконя, що відкриється 6 травня, можна буде не лише побачити авторські колажі, а й придбати деякі з них.
Довженко-Центр спільно з корифеєм української анімації Євгеном Сивоконем запрошує на виставку його анімаційних фільмів та колажів.
Українська анімація є цінною частиною колекції Довженко-Центру й української кіноспадщини в цілому. Вона зникала на десятиліття і знову виринала, зазнавала цензури і водночас залишалась територією творчої свободи, розквітала і опинялась на маргінесі. Та попри це за період свого існування студія «Укранімафільм» (до відновлення Незалежності – Творче об’єднання художньої мультиплікації при студії «Київнаукфільм»), створила сотні мультфільмів і й отримала світове визнання.
До найвиразніших майстрів української анімації належить і Євген Сивокінь. Його роботи складно назвати кумедними чи розважальними: вони завжди з підтекстом, натяком, складними роздумами і гостротою думки. Євген Якович працював практично у всіх «ручних» анімаційних техніках: перекладки, рисованої анімації, живопису по целулоїду, тотальній анімації, із сипучими матеріалами. Певно, єдине, із чим він не працював – це лялькова анімація.
Виставка творів відомого кінематографіста Євгена Сивоконя – можливість показати, що митець завжди перебуває в стані творення: і коли він занурений у процес створення фільму як режисер, сценарист й художник-постановник, і поза роботою, за будь-яких життєвих обставин. Творча фантазія змушує митця повсюди знаходити власні сюжети, бачити можливості в речах, які на позір втратили будь-який сенс. Уламки, шматочки і клаптики речей стають в руках художника матеріалом для побудови власного світу, де він – філософ і деміург.
Сьогодні Євген Сивокінь по-своєму актуальний — у світі, який щодня розсипається, і нам доводиться збирати його наново. І з уламків того, що стало минулим, і з непевних ідей про майбутнє.
На виставці будуть представлені фільми й архівні матеріали з колекції Довженко-Центру, а також колажі, рисунки і фотографії з особистої колекції Євгена Сивоконя. Сам митець віднайшов сенс цієї виставки також у тому, щоб зробити свій внесок у зміцнення Збройних Сил України. Авторські колажі, що будуть експонуватися, Євген Якович вирішив віддати за донат на військо. Про підрозділ та реквізити, а також умови аукціону буде повідомлено додатково.
Виставку «Євген Сивокінь. Людина, яка вміє літати. Кіно, колаж» створено командою Довженко-Центру у співпраці з автором, Євгеном Сивоконем. Куратор виставки – головний мистецтвознавець Музею кіно Марина Скирда. Під час виставки відбуватимуться кураторські екскурсії, кінопокази, дискусії, а також зустрічі з самим Євгеном Сивоконем.
Розклад екскурсій: 11 травня, 18 травня, 25 травня, 1 червня – о 14:00.
Відкриття виставки: 6 травня о 18:00 (до 21:00).
Виставка триває з 7 травня до 1 червня 2025.
Час роботи: ср-нд 12:00-19:00, вихідні – пн, вт.
Локація: Виставкові зали на 1-му поверсі, Васильківська, 1.
Вхід на відкриття вільний. В інші дні — за квитками, які можна придбати на сайті Довженко-Центру. Квитки на спецпокази (екскурсії, кінопокази — окремі).
Діє система пільг для військових, школярів і людей пенсійного віку.
Євген Сивокінь — український художник, режисер і мультиплікатор. Протягом 50-ти років створює такі чудові українські мультфільми, як: “Казка про доброго носорога”(1970), “Як козаки у хокей грали” (1995), “Компромікс” (2002), “Засипле сніг дороги…” (2005), “Врятуй і збережи” (2008) та інші. Його роботи здобули численні призи на міжнародних кінофестивалях: “Золотий вітязь”, “Крок”, МФКФ в Клермон-Ферране, “Кінолев”. Автор книг “Если вы любите мультипликацию” (1985) та “Из невошедшого” (2012). Остання була видана та презентована Центром Довженка на “Книжковому Арсеналі” у 2012 році та доступна у розділі наших видань -- http://www.dovzhenkocentre.org/product/25/
Наразі Євген Сивокінь викладає на кафедрі кінорежисури та кінодраматургії Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
“Сподіваюся, з часом художники награються в комп’ютерні технології і повернуться до ручної праці”.
Євген Сивокінь (Урядовий кур’єр, 2011)