Кінематографісти привітали Президента України Володимира Зеленського з Міжнародним днем кіно, зі 125-ю річницею від дня народження Х музи. Разом із тим вони висловили своє ставлення щодо деяких нюансів кадрової політики в галузі кінематографа та механізму присудження Державної премії імені Олександра Довженка. 

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ

ЗЕЛЕНСЬКОМУ В.О.

Шановний пане Президенте!

Передусім вітаємо Вас - як Президента України і кінематографіста - з Міжнародним днем кіно! 125 літ тому, 28 грудня 1895 року, брати Луї та Огюст Люм’єри влаштували кіносеанс, що став вихідною точкою в історії нового виду мистецтва. Мистецтва, яке багато в чому змінило саме життя людей. В Україні так само. Впливовість кінематографа довів і перебіг останніх президентських виборів.

Українська влада, на жаль, не завжди адекватно оцінювала роль і значення кіно. У 1990-ті роки кіногалузь в Україні була фактично позбавлена державної підтримки, і так тривало упродовж двох десятиліть. Підсумок надто печальний - для процесів націєтворення, для авторитету самої держави.

На щастя, в останнє десятиліття кіно, передусім завдяки керівництву держави, зайняло належне місце в системі політичних, ідеологічних та власне культурних пріоритетів. Національне кіно, в його мистецьких та індустріальних вимірах, відродилось, про що свідчить посилення ролі кінематографа як у житті країни, так і в симпатіях глядачів.

Принагідно звертаємось до Вас, шановний Володимире Олександровичу, і з не надто святкових причин. У кінематографічної спільноти виникає дедалі більше занепокоєння щодо діяльності призначеної (після надто очевидних процедурних порушень) на посаду голови Державного агентства України з питань кіно (Держкіно) пані Марини Кудерчук. На жаль, наше звернення до керівництва держави з вимогою про звільнення недолугого керівника залишилось без відповіді.

Некомпетентність пані Кудерчук доповнюється її зверхністю і одвертою неповагою до кінематографістів. По суті справи перед нами чиновник класичного зразка: пихатість, зарозумілість у поєднанні з повним незнанням справи, за яку взявся.

Одним із проявів зарозумілості очільниці Держкіно є ситуація з присудженням Державної премії України імені Олександра Довженка. Відповідний комітет з премії присудив її режисеру Олександру Муратову - за видатний внесок у національне кіномистецтво. Одначе акт присудження, який має бути освяченим підписом Президента України, досі не відбувся. За достовірною інформацією виключно з причин небажання М.Кудерчук підтримати рішення Комітету з Довженкової премії.

Класичний прояв чиновницького самодурства - тільки чому він знову «в законі»? Чому думка чиновниці, та ще й неповажаної у кіноспільноті, узагалі має якесь значення? Звісно, що риторичне запитання, але ж йдеться про надто прикрі речі.

Відтак, пане Президенте, просимо Вас відреагувати на ситуацію і посприяти внесенню коректив, у тому числі кадрових: для встановлення справедливості та для розблокування процесів розвитку кінематографічної галузі.

З повагою,

Олесь Янчук, кінорежисер, народний артист України, голова Національної спілки кінематографістів України

Сергій Тримбач, кінокритик, лауреат Державної премії імені Олександра Довженка, заступник голови НСКУ

Роман Балаян, кінорежисер, народний артист України, академік Національної академії мистецтв України.