втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Олег Чорний, кінорежисер та медіа-художник, член НСКУ та Української Кіноакадемії, matrix-info

Колеги з театру із повагою називали Аркадія Євгеновича Гашинського “князем” та “останнім романтиком сцени”. Я не був із ним знайомий особисто, хоча мені пощастило бачити його у виставах театру ім. І. Франка в Києві, де Аркадій Гашинський працював понад сорок років, та в коридорах театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Аркадій Євгенович неодмінно привертав увагу: високий, худорлявий, зі стрункою поставою та завжди рівною спиною, охайно та зі смаком вдягнений. Колись про таких тихцем говорили: “У ньому відчувається порода”, тобто благородство, бо в радянські часи офіційно цінувалось “пролетарське походження”.

Театрознавець Борис Куріцин влучно охарактеризував Аркадія Євгеновича як “останнього денді українського театру”, адже в сценічних роботах на ньому завжди добре сидів як фрак, так і будь-який історичний костюм, у якому він почувався органічно та впевнено. За словами Б. Куріцина, Аркадій Гашинський був надзвичайно делікатним та надійним сценічним партнером, ніколи не робив спроб “потягнути на себе ковдру”, аби в певних сценах зірвати аплодисменти. Він майстерно тримав та відпрацьовував паузи. Навіть у мізансценах, де в нього не було тексту, він ніколи не був порожнім, проживав роль повністю. У Гашинського були надзвичайно виразні очі й він вмів відігравати крупний план у мізансценах, які, за задумом режисера, мали передусім привертати увагу глядачів до обличчя актора.


"Як гартувалася сталь"


"Народжена революцією"

Аркадій Гашинський народився 29 липня 1920 року в Мелітополі. Він мріяв стати архітектором, вступив до будівельного інституту, де почав грати в студентському театрі. Відтак плани на майбутнє змінилися, Гашинський переїхав до Харкова та пішов у театральний. Почалася війна, інститут евакуювали до Саратова, де вже перебував Московський художній академічний театр. Гашинський почав відвідувати всі їхні вистави. В евакуації він познайомився з актором Юрієм Шумським, який на той момент був художнім керівником української радіостанції ім. Т. Шевченка. Шумський запросив молодого студента з унікальним голосом працювати на радіо – читати вірші та зведення з фронту.

Коментарі