втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

АРҐУМЕНТ-КІНО

 Вночі з 20 на 21 березня о 00:20 у програмі «Арґумент-Кіно» на телеканалі «1+1» – ігровий повнометражний дебютний фільм учасника Сценарної Майстерні режисера Олександра Ігнатуші «Цвітіння кульбаби» (1992). Також – розмова з автором стрічки у студії.

Події фільму «Цвітіння кульбаби» розгортаються, сказати б, у переддень української незалежности. Сільський парубок Юрась виходить із в’язниці, здавалося б, у часи демократизації та суспільної перебудови. Проте місця собі за позірно нових умов він не знаходить. На нього чекають ланцюгові пси тоталітарної системи у погонах. Для них, здається, нічого не змінилося. І чи зміниться?.. Стрічка не втрачає своєї актуальности, попри всі українські суспільні зміни, навіть найостанніші.

**

Олександр Ігнатуша народився 3 листопада 1955 року в Києві. Закінчив Київський театральний інститут Карпенка-Карого та Вищі режисерські курси в Москві. Знявся в кількох десятках кінострічок та серіалів, поставив дві документальні, а також дві повнометражні ігрові картини («Цвітіння кульбаби» та «Мамо, я льотчика люблю») з перервою у 20 років. Автор і виконавець пісень. Як актор дублює іншомовні фільми.

**

Також у програмі йтиметься про кінотеатральні новинки тижня, а ще про класичний фільм Олександра Довженка «Арсенал», що він побачив світ 87 років тому, але й досі лишається актульним. Третя повнометражна стрічка класика українського кінематографа розповідає про національну поразку й проросійське робітниче повстання на київському заводі “Арсенал” проти Центральної Ради у січні 1918 року. Оповідь ведеться з точки зору більшовиків. Та все ж Довженко, безпосередній учасник тих подій із протилежного боку, з боку Української Народної Республіки, експресивно екранізує не стільки тріумф проросійських комуністів, скільки трагедію поразки української держави, за постання якої він сам боровся.

Коментарі