Знаний режисер-документаліст Сергій Буковський у третій частині майстер-класу продовжує ділитися своїм досвідом роботи й розповідає про те, як працювати з героєм у документальному кіні, що таке мікроподія в кадрі та як її використовувати, а також про те, на якій хвилині фільму найкраще примусити свого глядача плакати…
«Нас теж колись навчали, що найскладніший жанр – це комедія, і треба дуже серйозно до нього ставитися. А до трагедій потрібно ставитися з гумором. Я думав: так, звучить гарно, та як же це використовувати? І коли в «Живих» ми на початок винесли найсмішніші епізоди, ми зробили це, звісно ж, навмисне, тому що так одразу купуєш авдиторію. Сміх у залі, в кожній залі – це аплодисменти… Один лиш глядач цього не зрозумів, це була наша високопоставлена особа, присутня на прем’єрі; вона довго не могла второпати, чому ж глядачі сміються, ми ж робимо фільм про Голодомор», – каже Сергій Буковський.
- Перша частина майстер-класу Сергія Буковського: Що потрібно знати, коли робиш кіно, а не телепрограму
- Друга частина майстер-класу Сергія Буковського: Кіновиробництво – це низка помирань, але не зі знаком «мінус»
**
Кінорежисер Сергій Буковський народився 1960 року. Закінчив КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого за фахом “кінорежисура”. Протягом 1982 – 1995 років знімав документальне кіно на студії “Укркінохроніка”. 1995 – 98 років керував Департаментом документальних проектів в “Інтерньюз-Україна”. 1999 року був виконавчим продюсером телекомпанії ММЦ-СТБ.
Від 1998 року виступав як майстр курсу “Режисура документального кіна” в КНУКіТ ім. І. Карпенка-Карого (Ігор Стрембіцький, що він виборов «Золоту пальму» в Канні 2005 року, є учнем Буковського).
Зафільмував близько півсотні документальних кіно- і телефільмів. Зокрема: “Завтра свято” (1987) – Ґран-прі кінофестивалю “Молодість”; “А ночка тёмная была...” (1988); “Сон” (1989); “Дах” (1989) – “Золотий голуб” Лейпцизького МКФ; “Знак тире” (1992) – Ґран-прі МКФ Artsalon (Потсдам); Ґран-прі МКФ Mediawave (1993, Дьор, Угорщина); “Дислокація” (1992) – Ґран-прі фестивалю Київ – Клермон-Ферран (1993); “Пейзаж. Портрет. Натюрморт” – приз критики МКФ Mediawave (1994); “На Берлін!” (1995) – Спеціальний приз журі Лейпцизького МКФ; “Міст” – Ґран-прі МКФ “Екофільм” у Щецині (Польща, 2000); “Вілен Калюта. Реальне світло” (2001); Terra vermelha (“Червона земля”), 2001; документальний телесеріал “Війна. Український рахунок” (2001 – 2002) – Національна премія України ім. Тараса Шевченка, 2004; «Назви своє ім’я» (2006); «Живі» (2008) – «Срібний абрикос» на Єреванському МКФ, «Ґран-прі Женева-2009» Міжнародного форуму MЕDIAS «Північ-Південь» у Женевi, спеціальнй приз журі Міжнародного фестивалю арт-гаузного кіна в Батумі, Грузія; «Україна. Точка відліку» (2011).
Продюсер документальних телефільмів “Десять років відчуження” (1996), “Ніка, котра...”, “Невідоме кіно”, “Порода” (всі – 1998).