Роман Кравець, Українська правда

Олег Сенцов полетів на кінофестиваль у Венецію презентувати свій перший після звільнення з полону фільм про життя у 90-х під назвою "Носоріг".

У 2018 році, коли режисер відбував покарання в російському місті Лабитнанґі, Зеленський непрямо використав ім’я Сенцова у своїй передвиборчій агітації. Тоді формально ще не кандидат у президенти випустив рекламу нового сезону "Слуги народу", в якому показували телевізійні новини, де телеведуча оголошувала мрію кіношного президента: "У Києві, в кінотеатрі "Жовтень" відбулася прем’єра нової стрічки Олега Сенцова". 

І ось ця мрія стала реальністю. Однак, судячи з висловлювань деяких представників ОПУ у Facebook, у реальному житті від виходу фільму Сенцова на Банковій раді не всі. Та й не тільки там. 

Упродовж години ми поговорили з кінорежисером про Венеційський кінофестиваль, його фільм "Носоріг" та ставлення до нього в ОПУ, запитали про Зеленського і Порошенка, озвучили питання читачів про політичне майбутнє Сенцова та змоделювали зустріч колишнього політичного в’язня із Путіним. 

– Ти їдеш на кінофестиваль у Венецію. Там відбудеться прем’єра твого нового фільму, правильно?

– Так, лечу на кінофестиваль у Венецію. Стосовно фільму, сам показ буде 9 і 10 вересня, загалом там буде шість чи сім показів. 

Зараз просто лечу на відкриття і буду там до кінця фестивалю. По-перше, я ніколи не був у Венеції, кажуть, що дуже красиве місто. Я ніколи не був на Венеційському кінофестивалі, він один із найкращих, я хочу побувати і подивитися хороше кіно і побачити або старих знайомих, або познайомитися з новими, попрацювати. Всі думають, що кінофестиваль це червона доріжка, що хтось там хтось ходить з фуршетами. Ні, це така штука...

– Нетворкінг?

– Нетворкінг в плані і бізнесу, і в плані просування свого проекту і роботи на майбутнє. Це нормальна історія – режисери це роблять і продюсери, і всі. А я як і режисер, і співпродюсер виступаю в цьому проекті, тому мені треба це робити. 

Це приємна робота. Показати своє кіно, почути перші відгуки – це завжди важливо. 

До речі, вже відбувся закритий показ для керівництва Держкіно і Ради підтримки кінематографії. 

– І що, як їм, сподобалося?

– Їх так трохи шарахнуло, нормальне кіно (посміхається).

– Не було такого: "Олег, треба цю частину вирізати"?

– Ні, в такі часи ми не живемо вже, слава Богу, тому такого вже немає. Але це кіно брутальне, навіть жорстоке місцями і воно б’є по голові так нормально.

– Розкажи в двох словах, про що твій фільм? Ти мені щойно показував трейлер і я під враженням. 

– Це кримінальна драма. Ну от ти подивився трейлер, півтори хвилини, ніхто його не бачив, а подивився Кравець (сміється). Ти дивився останній монтаж, я тобі показав "по блату".

7 вересня якраз на другу річницю нашого звільнення буде презентація трейлера. Це я зараз пояснюю, щоб ти розумів про що мова. 

– Трейлер доволі жорсткий.

– Трейлер у порівнянні з фільмом дуже лайтовий. Так вийшло. Я не те, що полюбляю жорстокість. Знаєте, є люди, які полюбляють кримінальний світ. Я тримаюсь від цього подалі, для мене це не цікаво зовсім. 

Перший фільм я зняв про геймерів, другий – про бандитів, третій буде сімейна драма про хлопчика-аутиста, а потім буде сімейне кіно – взагалі там майже комедія голлівудська. В мене різні ідеї, і в залежності від ідей я знаходжу форму і сюжет, і все решта. Це ж не те, що я буду знімати тільки кримінал, я ніколи їх не знімав і не збираюся. Це просто один проєкт, він такий який вийшов. 

– Скільки ти витратив на фільм грошей? Я так розумію, що Держкіно виділило кошти.

– Зараз бюджет 1,6 млн євро. Це немало. Для авторського кіно це дуже нормальний бюджет. Якщо ми дивимося якісь великі проекти Голлівуду, то це ніякий бюджет. Але я працюю в полі українського кіно, в полі європейського кіно, і це нормальний бюджет. 

Менш ніж за 1 млн євро зняти кіно дуже важко. А якщо у тебе вже півтора-два мільйони, то вже нормально себе почуваєш.

– Ми записували інтерв’ю з Антоніо Лукічем і він розказував, що зняв свій фільм "Мої думки тихі" буквально за 8 мільйонів гривень. 

– Там видно, що кіно обмежене в бюджеті і він використав його на максимум. Те, скільки вони зібрали грошей – це дуже круто. І Антоніо – це феномен. Я дуже хочу подивитися його наступні фільми. Це один із кращих режисерів молодого покоління, яке росте. 

Слухай, я зняв своє перше кіно за 20 тисяч доларів. Давайте поміряємося цими цифрами, розумієш? Просто можна зняти і "Носорога" за 100 тисяч доларів. Питання, як би він виглядав. Він би виглядав не так, як в трейлері, не так, як в кіно. От я перший раз його подивився на великому екрані. Я ні на що вже не міг вплинути, а просто дивився. І мені було цікаво, як воно працює на великому екрані. І скажу чесно – мені не соромно за це кіно.

– У Венеції ти плануєш познайомитися з голівудськими кінозірками? Вони свого часу тебе дуже публічно підтримували, всі ми пам’ятаємо фото Джонні Деппа на твою підтримку.

– Так, я це все знаю. Джонні Депп не знав, хто я такий, потім він дізнався, сфотографувався. Він молодець. Слухай, і Меріл Стріп робила так само... Це люди, хтось з ними працював і вони на це виходили, підтримували. Це добре.

Якщо зустрічаю таких людей, які мене підтримували – чи це буде Джонні Депп, або прибиральниця тьотя Маша, я кажу однаково – дякую. Тому що для мене вклад її, яка написала листа чи написала собі пост там десь у Facebook, який зібрав 10 лайків, однаковий із вкладом Джонні Деппа. Вони зробили все, що могли, для мого визволення. Я вдячний обом, для мене їхній вклад рівний.

– Я тебе запитую насправді, чи в тебе є мрія познайомитися з кимось на Венеційському кінофестивалі.

– Я ніколи таким не хворів, щоб із зірками знайомитися – заради чого? Зараз ми будемо знімати наступне кіно, воно називається "Кай". Це сімейна драма про хлопчика-аутиста, це більш така моя особиста історія (у сина режисера лікарі діагностували аутизм – УП). І я сподіваюся, що ми отримаємо фінансування Держкіно. З першого заходу в мене не вийшло, от буде другий захід через рік і ми збираємо гроші в Європі. 

А потім ще другий проект – будемо знімати з американцями на англійській мові в Україні. З американськими зірками. І прямо зараз ми ведемо кастинг з топ-зірками. 

– Як цей фільм з американськими зірками називатиметься?

– "Shining world", російською перекладається "Блистающий мир", українською – "Сяючий світ". Сценарій я писав за два дні у в’язниці в Челябінську, перебуваючи в спецізоляторі, в спецблоці точніше. Частину цього фільму мені наснилася, це така окрема історія. І я зараз веду перемовини з топовими зірками світу.

– Вже хтось погодився?

– Ні, це дуже довга історія, це перемовини. Просто в такому разі мене цікавлять ці люди, тому що я можу з ними працювати. А просто з ними познайомитися, тому що це зірки – мені це нецікаво.

– Давай про Держкіно поговоримо. У червні, ти опублікував емоційний пост через те, що Держкіно зняло твій проект із розгляду. Ти написав таке: "Дрібна помста дрібних людей. Як мені повідомили неофіційно – це реакція на мою критику влади, підтримку активістів, які переслідуються, та відсутність очікуваного рівня пошановування, а простіше кажучи – відмова лизати дупи"...

– Все дуже просто. Ще в 2012-му я виграв пітчинг і це я був людиною з вулиці. В мене не було ні знайомих – нічого, і тоді я не сидів у в’язниці. Я просто зняв "Геймер", який подивилися і сказали: "о, хороше кіно, це класне кіно, ось ти переміг, молодець". 

Це був чесний конкурс за часів Януковича, як би там не було. Там була інша проблема, що потім до тебе приходив помічник Януковича-молодшого і казав: "Ну що, гроші отримав? Давай 20%".

– Серйозно? 20% з виділених тобі грошей?

– Ти що, не знаєш цю історію? Я тоді гроші не отримав тому, що ми не встигли це зробити просто. 

Почалася Революція і період підготовки, потім нас зрізали. А до інших приходили – і все, люди платили 20% відкату. З мільйона виходить 200 тисяч, наприклад. Хто більше, хто менше, в залежності від цифр. Це була стандартна ситуація, відкати і все. І так жила країна за часів Януковича.

– Зараз такого немає вже?

– Таких прикладів зараз, такої інформації я не знаю. Якщо б знав, я би оприлюднив це ганебне рішення.

– Кажуть, що голова ОПУ Єрмак контролює Держкіно, це правда? 

– Там є багато його, скажемо так, друзів і партнерів, через яких він впливає. Це не тільки через гроші – кому виділяти, кому не виділяти чи щось таке. Це ж реальний вплив. 

Вони, знявши кіно "Слуга народу", стали владою. І зараз розуміють, що цю тему треба контролювати. 

– Хто там люди Єрмака?

– Я не можу сказати, тому що я цих людей не знаю. Когось зі старих я ще знаю – там їх пару людей. А нових – ні. От ми робили закритий показ "Носорогу" і кажу їм: "Ви мене не знаєте, я вас не знаю, от вам кіно, дивіться, от воно таке". 

І в тому році, коли попередня рада нас підтримала, вийшов пост радника Єрмака Подоляка про мене. Там його заплювали в коментарях, тому це все якось відійшло. 

Але ніхто нічого не забув і через рік воно догнало тим, що мені поставили дуже низькі оцінки ці експерти – я просто не пройшов до пітчингу, нас не допустили в другий головний раунд. Перший відбір, він суто технічний, розумієш? 

Тобто подають проєкти, вони дивляться: "Ага, ну це якийсь треш, божевільні якісь подалися, це взагалі не кіно, це не сценарій". Тобто просто суто технічний відбір. А потім, коли всі притомні проходять, вони всі пітчингуються і всі дивляться, є трансляція, можна подивитися матеріал, експерти дають висновки і люди теж можуть пересвідчитися: "ага, дійсно, був потужний проект, він переміг, а це не знаю хто". 

Я ж не один. Багато кого просто не допустили. Це схоже на Росію, коли Навального просто не реєструють на виборах. І це дуже огидно. 

Говорити про це вголос люди не хочуть, тому що не хочуть якось сваритися. Думають: "потрохи якось це пересидимо, якось зробимо". 

Я теж не хочу ні з ким сваритися, мені вистачає боротьби з Путіним. Менше за все я хочу воювати всередині країни, хто там був? Єрмак, Зеленський – навіщо це мені? Я не хочу тратити на це сили.

– Ти писав "дрібні люди". Кого ти мав на увазі?

– Всіх, хто зараз у нас при владі, хто приймав такі рішення. Це дрібне рішення, це не йде на користь державі, це не йде на користь кіно. Тобто люди, які очолюють державу і відповідають за цей напрямок.

Ти ж знаєш цю історію, я теж зіткнувся з цією історією, що люди не хочуть сприймати критику. Треба, щоб всі плескали в долоні і кричали – "Вау, Вова, ти молодець".