Такі фільми як «Чіко і Рита»/ Chico & Rita), що від 7 червня в українському прокаті, не часто з’являються в українських кінотеатрах через свою комерційну "неформатність". Це анімаційний фільм, в якому еротичні сцени та латиноамериканські пристрасті супроводжуються джазовою музикою.
Цього року картина номінувалася на "Оскара", але програла "Ранґо" Ґора Вербінського. Зрештою, мультфільм цілком відповідав ностальгійному настрою цьогорічної церемонії, де тріумфував "Артист", стилізований під голлівудське кіно епохи "великого німого".
Події стрічки відбуваються на початку 1950-х років, на які припав розквіт кубинського джазу. Молодий піаніст Чіко та прекрасна співачка Рита знайомляться на вулицях безтурботної колоніальної Гавани, де постійно звучить джаз та тривають розваги.
Між ними виникає кохання, згодом вони розпочинають спільну музичну кар’єру. Дует Чіко і Рити здобуває популярність, проте випадкова сварка розлучає закоханих на багато десятиліть. Тим часом на Кубі відбувається революція, після якої джаз стає забороненою "імперіалістичною" музикою.
Авторами картини "Чіко і Рита" є знаний іспанський кінорежисер Фернандо Труеба та іспанський художник Хав’єр Маріскаль. Вони почали співпрацювати ще 2000 року, коли Труеба зняв свій документальний фільм "Calle 54", присвячений латиноамериканському джазу, а Маріскаль зробив до нього кіноафішу. Незабаром митці вирішили зняти спільний фільм про кубинський джаз та його зв’язок із джазовою музикою в США.
Автори картини неабияк попрацювали, щоби відтворити вулиці Гавани шістдесятирічної давнини, адже після революції чимало будівель у колоніальному стилі було зруйновано. Маріскаль провів багато часу на Кубі, де відвідував тамтешні архіви, шукаючи старі світлини.
Історія кохання головних героїв також частково базувалася на реальних подіях – прототипом Чіко став відомий кубинський музикант Бебо Вальдес. Також героями картини стали культові джазмени Діззі Ґілеспі та Чано Позо.
Після яскравих та видовищних сучасних мультиків анімація, "Чіко і Рити" може здатися простою та невибагливою. Втім, трійці режисерів вдалося майстерно відтворити атмосферу Гавани, Нью-Йорка та інших міст, в яких потрапляють герої. У фільмі достатньо еротичних сцен, її герої постають живими людьми, сповненими пристрасті та відвертої чуттєвості.
Автори картини не деталізують обличчя героїв та їхній одяг, але вони дуже уважні до архітектури, інтер’єрів та "світла" у кадрі, і це надає фільму правдивості й реалістичності.
УП. Життя, 08.01.2012