Нову стрічку канадського режисера Дейвіда Кроненберґа "Небезпечний метод"/ A Dangerous Method, що від 22 березня в українському кінопрокаті, безкінечно цікаво дивитися. Це не лише блискуча історична довідка з історії психоаналізу, але ще й глибока психологічна драма, кожна хвилина якої викликає невимовне захоплення. Цей фільм, немов головоломка, яка вимагає ерудиції, спостережливості та знання теми.
Попри все вище сказане, "Небезпечний метод" також можна назвати комедією. В картині знайшлося місце іронії, сарказму і навіть буфонаді, проте її герої ні на секунду не втрачають своєї старосвітської поважності. Правдивою зіркою картини виявився скромний і геніально виразний Віґґо Мортінсен, який втілив Зіґмунда Фройда.
На рівні із ним виступив і Майкл Фассбендер у ролі Карла Ґустава Юнґа. Їх дует доповнила Кіра Найтлі (Сабіна Шпільрейн), яка в цьому фільмі продемонструвала увесь діапазон своєї акторської майстерності.
Стрічка розпочинається 1904 року, коли юна російська студентка Сабіна Шпільрейн приїздить до швейцарської психіатричної клініки Бурґольцль, і розпочинає лікування у психіатра і психоаналітика-початківця Карла Ґустава Юнґа. Сабіна була першою пацієнткою, до якої він вирішив застосувати нещодавно винайдений віденським лікарем Зіґмундом Фрейдом метод talking cure – лікування бесідою.
Юнґ надсилає йому листа, в якому просить консультації щодо випадку Шпільрейн. Цей лист стає початком довгої дружби двох знаменитих психоаналітиків, яка через десятиліття закінчиться гучною сваркою. Між самим Юнґом, одруженим поважним лікарем, та його російською пацієнткою виникає кохання. Згодом Сабіна сама стане психоаналітиком і напише статтю про потяг до саморуйнування, яка надихне Фрейда на теорію "Еросу і Танатосу".
На що конкретно хворіла Сабіна Шпільрейн – достеменно не знає ніхто, та у результаті ця дівчина стала посередником між Фрейдом та Юнґом, а також неабияк вплинула на історію та становлення психоаналізу.
Кроненберґ багато знімав про тілесні трансформації людини під впливом сучасних технологій – машин, телебачення, віртуальної реальності, медичний операцій і навіть телепортації (хоча його фільм "Муха", який експлуатував цю тему, є рімейком голлівудського трилеру 1950-х років).
Проте у часи Юнґа та Фрейда техніка тільки починала свою переможну ходу (до речі, Сабіна Шпільрейн написала статтю, де порівнювала автомобіль із фалосом). Це були часи "прекрасної" довоєнної Європи, коли люди безперешкодно мандрували, писали листи і мали час на довгі розмови та рефлексії.
Тож головні трансформації героїв фільму Кроненберґа відбуваються всередині них самих. Фільм закінчується якраз напередодні Першої світової війни, після якої світ остаточно втратив спокій.
Сценарій "Небезпечного методу" написав Крістофер Гемптон. Він переробив власну п’єсу "Лікування бесідою", яку створив за мотивами книжки "Найнебезпечніший метод" Джона Керра.
Назва фільму одразу ж викликає запитання, про який саме "небезпечний метод" йдеться. Найочевидніша відповідь – це talking cure, який вивільняє прихованих демонів з глибин людської душі. Складність його ще й у тому, що пацієнт повинен був пережити кохання до свого лікаря, так званий "перенос", який на думку Фрейда позначав шлях до зцілення.
Та у випадку зі Шпільрейн, Карл Ґустав Юнґ не зміг втримати дистанцію і закохався сам, оголюючи власний невроз та власні страхи. Можливо, його біда була в тому, що він перед початком лікарської практики не пройшов сеансів психоаналізу, як інші його колеги, а може "метод" і справді виявився занадто небезпечним для цієї чутливої людини.
Зрештою, фільм демонструє, що однозначного погляду на життєписи Шпільрейн, Юнґа та Фрейда бути не може.
"Небезпечний метод" торкається багатьох болючих тем: в ньому можна знайти і феміністичну критику, і протистояння заможних та бідних, і передчуття майбутніх соціальних катастроф, які назавжди розведуть євреїв Шпільрейн та Фрейда із чистокровним "арійцем" Юнґом по різні боки барикад.
Сабіна мріяла народити від нього сина Зіґфріда, щоби поєднати у ньому єврейський та арійський геній, але була розстріляна німцями 1941 у рідному Ростові разом із іншими євреями.
Зрештою, Сабіна Шпільрейн – ця буремна російська душа, - привнесла розбрат у впорядкований світ двох німецьких психоаналітиків. Проте саме завдяки ній з’явилися нові прекрасні ідеї, які справді змінили світ, хоча сама Сабіна заледве хотіла цього.
УП. Життя, 23.03.2012