Дуже дивно, що талановита, драматична і глибока стрічка "Щось не так із Кевіном"/ We Need to Talk About Kevin, що від 2 лютого в українському кінопрокаті, не отримала жодної номінації на "Оскар". Принаймні, акторка Тільда Свінтон точно заслуговує на золоту статуетку за своє героїчне виконання ролі жінки, чиї родинні стосунки інакше, ніж словом "патологія", і не назвеш.
Ім’я її героїні цілком символічне – Єва, і материнська доля, яка її спіткала, не менш трагічна, ніж у біблійної прародительки всіх жінок.
В якомусь сенсі фільм "Щось не так із Кевіном" - це жіноче кіно. В основі картини лежить роман "Нам треба поговорити про Кевіна" американської письменниці Лайонел Шрайвер, а над екранізацією працювала відома шотландська режисерка Лінн Ремсі.
Самі ж події картини показані очима головної героїні. Втім, питання, що їх торкається стрічка, стосуються обох статей, адже мова йдеться про ціну батьківства і так званих "сімейних цінностей".
У письменниці Єви та її люблячого чоловіка Франкліна (Джон Сі Рейлі) народжується син Кевін (Езра Міллер). Від перших днів життя хлопчик поводиться вкрай дивно, ніби чинячи все на зло матері, та зловтішається із її страждань.
При цьому Кевін завжди лагідний і привітний із батьком, тому той вважає занепокоєння Єви маячнею. Незабаром через це між подружжям виростає стіна нерозуміння.
Франклін нехтує бажаннями дружини, примушуючи її покинути улюблений Нью-Йорк та оселитися у безликому передмісті, де "Кевіну буде краще". Жінка довгі роки потерпає від нахабної тиранії сина та байдужості чоловіка. Ось за три дні до свого шістнадцятиріччя Кевін чинить свій найжахливіший вибрик, який перетворить подальше життя Єви на суцільне пекло.
Видовище, яке впродовж майже двох годин ми спостерігаємо на екрані, можна порівняти із повільними та дуже болісними тортурами, від яких героїні нема куди подітися.
Єва розривається між материнським обов’язком, статусом "люблячої дружини" та відразою до свого способу життя. Вона ненавидить сина-соціопата, але буквально змушує себе любити його. І Єва не втрачає надії, що Кевін колись зміниться.
Зрештою, жінці доводиться жорстоко розплачуватися за свої ілюзії. Вона несе свою долю, мов хрест, звинувачуючи себе у вчинку сина і сприймаючи ненависть сусідів, як своєрідну спокуту.
Бідолашна Єва, мов Розмарі з фільму Полянського, стає заручницею материнського інстинкту - вона готова притиснути своє дитя до грудей, навіть знаючи, що він - правдиве утілення зла.
"Щось не так із Кевіном" - емоційно непроста стрічка, а нелінійний монтаж і численні флешбеки ще більше ускладнюють її сприйняття. Проте вже за кілька хвилин механіка фільму перестає заважати, уся увага зосереджується на дії і тонких психологічних нюансах.
УП. Життя, 03.02.2012