8 березня – день народження кінорежисера Леоніда Осики (1940–2001).
Постановника супершедевру “Камінний хрест” (1968), за новелами Василя Стефаника. Крім того – надзвичайно цікавих картин “Та, що входить у море”, “Хто повернеться – долюбить”, “Захар Беркут”, “Тривожний місяць вересень”, “Гетьманські клейноди”...
Свобода – чільне слово, що характеризує покоління Леоніда Осики, покоління “шістдесятників”. Вони, діти війни, мусіли зішкрібати зі своїх душ кіптяву пережитих жахів і сірих, непроминущих, некліпних очей смерті.
Чи ж не тому смерть одвідує чи не кожен їхній фільм? “Хто вернеться – долюбить”, за сценарієм Ліни Костенко і Аркадія Добровольського, що мав драматичну долю. Поет іде на війну і гине. А герої “Камінного хреста”, знемігши у війні з землею-мачухою, від’їжджають за океан, у смерть – і проводи їх в еміграцію є їх похороном, душевним і тілесним. І в “Захарі Беркуті”, і в “Тривожному місяці вересні”, і в “Подарункові на іменини” (дитині дарують картинку смерті, тодішня комп’ютерна гра у вбивство, якесь жахітне пророцтво від Михайла Коцюбинського і Леоніда Осики), і, зрештою, в “Гетьманських клейнодах”...
Цьогоріч виповнюється 20 літ фільму “Увійдіть, стражденні” (1987). Зустріч людей квазі-цивілізації та носіїв нібито старого архаїчного світу... Можливо, що це епіграф епохи, яка стрімко насувалась на усіх нас.
Постановника супершедевру “Камінний хрест” (1968), за новелами Василя Стефаника. Крім того – надзвичайно цікавих картин “Та, що входить у море”, “Хто повернеться – долюбить”, “Захар Беркут”, “Тривожний місяць вересень”, “Гетьманські клейноди”...
Свобода – чільне слово, що характеризує покоління Леоніда Осики, покоління “шістдесятників”. Вони, діти війни, мусіли зішкрібати зі своїх душ кіптяву пережитих жахів і сірих, непроминущих, некліпних очей смерті.
Чи ж не тому смерть одвідує чи не кожен їхній фільм? “Хто вернеться – долюбить”, за сценарієм Ліни Костенко і Аркадія Добровольського, що мав драматичну долю. Поет іде на війну і гине. А герої “Камінного хреста”, знемігши у війні з землею-мачухою, від’їжджають за океан, у смерть – і проводи їх в еміграцію є їх похороном, душевним і тілесним. І в “Захарі Беркуті”, і в “Тривожному місяці вересні”, і в “Подарункові на іменини” (дитині дарують картинку смерті, тодішня комп’ютерна гра у вбивство, якесь жахітне пророцтво від Михайла Коцюбинського і Леоніда Осики), і, зрештою, в “Гетьманських клейнодах”...
Цьогоріч виповнюється 20 літ фільму “Увійдіть, стражденні” (1987). Зустріч людей квазі-цивілізації та носіїв нібито старого архаїчного світу... Можливо, що це епіграф епохи, яка стрімко насувалась на усіх нас.