Днями стало відомо, що уряд заклав у проекті закону «Про державний бюджет України на 2017 рік» 500 млн. гривень на підтримку українського кінематографа.
«Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман оголосив, що фінансування кіно 2017 року дорівнюватиме 500 млн. гривень. В цілому на культуру видатки збільшаться на 1 мільярд гривень.
Ще минулої п’ятниці я писав у статті «Коли настане день кіно?» про те, що Гройсман навіть не згадав Культуру серед пріоритетів у процесі формування державного бюджету. І от такий прогрес упродовж лічених днів. Безумовно похвальний – хоча б тому, що очільники нашої держави практично ніколи не згадують про сферу культури у своїх промовах, а головне не беруть її до уваги у своїх справах.
500 млн. гривень – це 20 млн. доларів, сума не бо’зна яка. А все ж вона рекордна, це гроші на розвиток. Тепер кінематографістам треба доводити, що така увага до них є виправданою. Хоча насправді йдеться про реальні соціокультурні потреби українського суспільства, а не про кіно як таке.
І, звичайно, само по собі фінансування тієї чи іншої галузі культури не вирішує проблему стратегії її розвитку. Успіхи кінематографа у Польщі чи Південній Кореї багато в чому завдячують саме тому, що така стратегія була не тільки розроблена, а й доволі чітко і послідовно реалізована. У нас, як відомо, з планами ще іноді складається. Багато гірше з їх втіленням», – зазначив Сергій Тримбач.
«Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман оголосив, що фінансування кіно 2017 року дорівнюватиме 500 млн. гривень. В цілому на культуру видатки збільшаться на 1 мільярд гривень.
Ще минулої п’ятниці я писав у статті «Коли настане день кіно?» про те, що Гройсман навіть не згадав Культуру серед пріоритетів у процесі формування державного бюджету. І от такий прогрес упродовж лічених днів. Безумовно похвальний – хоча б тому, що очільники нашої держави практично ніколи не згадують про сферу культури у своїх промовах, а головне не беруть її до уваги у своїх справах.
500 млн. гривень – це 20 млн. доларів, сума не бо’зна яка. А все ж вона рекордна, це гроші на розвиток. Тепер кінематографістам треба доводити, що така увага до них є виправданою. Хоча насправді йдеться про реальні соціокультурні потреби українського суспільства, а не про кіно як таке.
І, звичайно, само по собі фінансування тієї чи іншої галузі культури не вирішує проблему стратегії її розвитку. Успіхи кінематографа у Польщі чи Південній Кореї багато в чому завдячують саме тому, що така стратегія була не тільки розроблена, а й доволі чітко і послідовно реалізована. У нас, як відомо, з планами ще іноді складається. Багато гірше з їх втіленням», – зазначив Сергій Тримбач.