В суботу увечері традиційною роздачею призів – одного золотого і купи срібних ведмедів – завершився 65 Берлінський міжнародний кінофестиваль.
Успішно для нас, оскільки одного з срібних ведмедів присуджено українському кінооператору Сергію Михальчуку та його російському колезі Євгену Прівіну за знятий ними фільм „Під електричними хмарами” (спільне виробництво Росії, України, Польщі, режисер Алєксєй Герман-молодший). Цей приз присуджується за видатні досягнення в галузі кіномистецтва (операторська робота, музика, костюм, словом за створення пластичного образу фільму).
Видається, що нагорода є справедливою, оскільки головним достоїнством стрічки Германа є її візуальна, пластична складова. Так що авторитетність Михальчука (нагадаю, він є оператором фільмів „Мамай”, „Коханець”, „Мій зведений брат Франкенштейн”, „Поводир” та інших) зросла на порядок. Успіх Михальчука є ажніяк не випадковим, окрім його особистого таланту за ним стоїть школа українського операторства, одна з кращих, без перебільшення, в світовому кіно (Данило Демуцький, Микола Топчій, Юрій Іллєнко, Вілен Калюта...).
Кращими режисерами, із врученням тих самих срібних ведмедів, було визнано польку Малгожату Шумовську за „чорну комедію” „Тіло” (справедливо, на мій погляд) та румуна Раду Жуде за картину „Aferim / Браво” (на мій смак доволі посередня робота).
Кращими акторами названі виконавці головних ролей в одному й тому ж фільмі „45 років” Шарлотта Ремплінг і Том Кортні. На жаль, цю стрічку мені не вдалося подивитися, відтак без коментарів.
Кращим сценаристом оголосили чилійця Патрісіо Гусмана, який водночас є і режисером конкурсної документальної стрічки „Перламутровий гудзик”. Прекрасна, глибока, філософська картина.
Ще одна чилійська стрічка, „Клуб” Пабло Ларраіна отримала гран-прі журі, Срібного ведмедя. Тут по ділу. Й виходить так, що не надто помітна на кінематографічній карті Чилі стала головним тріумфатором Берлінале.
Ще одна важлива нагорода – Срібний ведмідь (приз Альфреда Бауера) фільму, який відкриває нові перспективи – поїхала в Гватемалу, її отримав дебютант Хайро Бустаманте за фільм „Вулкан Іксканул”. Для мене особисто це ще знак підтримки певного жанрово-стильового напрямку, яким є міфопоетичне кіно.
Гватемала, Чилі, Польща, Румунія, Росія (і Україна разом із нею) – вони визнані лідерами програми, яку було запропоновано цьогоріч в Берліні. Ну, а абсолютним переможцем стала іранська картина „Таксі” Джафара Панахі. Бранець режиму не міг не отримати симпатій і публіки, і журі (журі ФІПРЕССІ так само віддало йому свій приз). Чесність, політична сміливість вкупі з талантом перемагають. От би завжди так у житті!
Успішно для нас, оскільки одного з срібних ведмедів присуджено українському кінооператору Сергію Михальчуку та його російському колезі Євгену Прівіну за знятий ними фільм „Під електричними хмарами” (спільне виробництво Росії, України, Польщі, режисер Алєксєй Герман-молодший). Цей приз присуджується за видатні досягнення в галузі кіномистецтва (операторська робота, музика, костюм, словом за створення пластичного образу фільму).
Видається, що нагорода є справедливою, оскільки головним достоїнством стрічки Германа є її візуальна, пластична складова. Так що авторитетність Михальчука (нагадаю, він є оператором фільмів „Мамай”, „Коханець”, „Мій зведений брат Франкенштейн”, „Поводир” та інших) зросла на порядок. Успіх Михальчука є ажніяк не випадковим, окрім його особистого таланту за ним стоїть школа українського операторства, одна з кращих, без перебільшення, в світовому кіно (Данило Демуцький, Микола Топчій, Юрій Іллєнко, Вілен Калюта...).
Кращими режисерами, із врученням тих самих срібних ведмедів, було визнано польку Малгожату Шумовську за „чорну комедію” „Тіло” (справедливо, на мій погляд) та румуна Раду Жуде за картину „Aferim / Браво” (на мій смак доволі посередня робота).
Кращими акторами названі виконавці головних ролей в одному й тому ж фільмі „45 років” Шарлотта Ремплінг і Том Кортні. На жаль, цю стрічку мені не вдалося подивитися, відтак без коментарів.
Кращим сценаристом оголосили чилійця Патрісіо Гусмана, який водночас є і режисером конкурсної документальної стрічки „Перламутровий гудзик”. Прекрасна, глибока, філософська картина.
Ще одна чилійська стрічка, „Клуб” Пабло Ларраіна отримала гран-прі журі, Срібного ведмедя. Тут по ділу. Й виходить так, що не надто помітна на кінематографічній карті Чилі стала головним тріумфатором Берлінале.
Ще одна важлива нагорода – Срібний ведмідь (приз Альфреда Бауера) фільму, який відкриває нові перспективи – поїхала в Гватемалу, її отримав дебютант Хайро Бустаманте за фільм „Вулкан Іксканул”. Для мене особисто це ще знак підтримки певного жанрово-стильового напрямку, яким є міфопоетичне кіно.
Гватемала, Чилі, Польща, Румунія, Росія (і Україна разом із нею) – вони визнані лідерами програми, яку було запропоновано цьогоріч в Берліні. Ну, а абсолютним переможцем стала іранська картина „Таксі” Джафара Панахі. Бранець режиму не міг не отримати симпатій і публіки, і журі (журі ФІПРЕССІ так само віддало йому свій приз). Чесність, політична сміливість вкупі з талантом перемагають. От би завжди так у житті!