23 жовтня в Києві у кінотеатрі українського фільму «Ліра» відбулася друга прем'єра стрічки «Мийники автомобілів» українського кінорежисера, продюсера й режисера творчого об'єднання «Вавилон'13», учасника Сценарної Майстерні, Володимира Тихого, що він, зокрема, є автором ігрового повнометражного фільму "Зелена кофта", сценарій якого свого часу був оприлюднений та обговорений на СМ.
Олена Коркодим, «Телекритика»
Від першого показу фільм відділяє понад 15 років. Після випуску у 2000-му він був хітом кінопрокату. Також кінокартина була представлена на міжнародних кінофестивалях.
Сюжет стрічки цементують класичні 1990-ті. У фокусі автора «Мийників автомобілів» – «бригада робітників», яких повсюди можна було зустріти на автозаправках Києва. Володимир Тихий досліджує їхній внутрішній світ, а камера фіксує типові для того часу побутові сцени, столичні картинки і деталі, які відразу ж повертають старших глядачів у часи їхньої юності. Окрім драматичних моментів, у кінокартині знайшлося місце і гумору.
Екранну копію в кінотеатрі «Ліра представив Володимир Тихий та виконавиця головної ролі – Ані – Катерина Пурцеладзе.
Як розповів кінорежисер, фільм задумувався на етапі пошуку кіномови, яка би відображала реалії тих часів. «Одним із натхненників фільму виступив кінодокументаліст Малахов», – пригадує Володимир Тихий. Також він додав, що вникав у суть такого «руху» серед підлітків. Адже чимало дорослих вважали, що миють авта виключно знедолені безпритульні діти. За сюжетом стрічки, вони мають батьків і турботу, однак стають «бригадними», ледве навчаються ходити – такі вже вимоги часу. «Я свідомо обрав за героїв стрічки саме підлітків – за ними цікаво спостерігати. Зараз, наприклад, юнаки і дівчата вже не заробляють таким чином гроші», – коментує Володимир Тихий.
Виробник кінострічки – Національна кіностудія ім. Довженка. «У ті часи українські стрічки знімалися з періодичністю раз на рік, на президентські гранти, – розповів кінорежисер. – От тодішній директор кіностудії Мащенко звернувся до Леоніда Кучми по грант. І вирішено було надати можливість знімати молодому кінорежисеру. А мене після фільму «Русалонька», що об'їздив з 80 кінофестивалів, уже заповажав і Мащенко, й такі корифеї, як представник незалежного кіно радянських часів Роман Балаян».
Бюджет стрічки був невеликим: у перерахунку на долари він складав 400 тисяч. «Однак внаслідок інфляції ця сума зменшилася майже вдвічі та розцінювалася як комічна», – сказав кінорежисер.
Згадуючи про цей знімальний період, що тривав рік, Володимир Тихий і досі не може стримати хвилювання. «Знімали великою камерою, на плівку. Тобто, ми мали можливість робити два, максимум три дублі. Це страшенно мало. Зараз, на етапі розвитку цифрової техніки, в кіно відбулася революція, радикальніша за етап появи кольору у цій індустрії», –говорить кінорежисер.
Аскетичні виробничі умови спонукали до винахідливості під час монтажу. Одним із таких прийомів став закадровий текст у виконанні популярного радіодіджея тих часів Паші (Павла Шилька). Цікаво, що відразу двоє присутніх на прем'єрі глядачів, у тому числі, й один з ідеологів «Вавилону'13» Марко Супрун, висловили сумнів у доцільності закадрового коментаря. «На етапі монтажу стрічки я мусив додати ритму фільмові, тому й вдався до такого прийому», – розповів Володимир Тихий.
Відповідаючи на запитання глядачів про те, коли в Україні буде можливо знімати такі індустріальні фільми, як «Чарлі і шоколадна фабрика», Володими Тихий нагадав на необхідності налагодження чіткої лінійки виробництва. «Зараз Україні вигідніше надати кошти, щоби зняти таке кіно за кордоном, де кожний етап кіновиробництва обходиться мало не вдесятеро дешевше», – додав Володимир Тихий.
Натомість він, за прикладом Фінляндії, покладає надії на український театр. «Це найдемократичніша форма висловлюваня. Переконаний, що за десять років Україна в цьому напрямку досягне значних успіхів», – припустив кінорежисер.
Розповів Володимир Тихий і про свої творчі плани – зняти ігрову стрічку про Чорнобиль на основі спектаклю «Сталкери».
Нагадаємо, в рамках об'єднання «Вавилон'13» Володимир Тихий працює над документальною стрічкою «Бранці», що є розслідуванням убивств українців піж час революції Гідності.