Минулої суботи в Будинку кіно відбувся перегляд найзнаменитішої і найтитулованішої нині (понад 30 призів престижних міжнародних кінофестивалів, з європейським «Оскаром» включно) української стрічки «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Показ завершився аплодисментами і вигуками «Браво!», виразно оздобленими іншими криками, доволі традиційними в Україні – «Ганьба!».
Дехто (таких було небагато) не досидів до завершення фільму і по виході із Червоної зали влаштовував доволі бурхливу дискусію на кшталт "Хіба так можна знімати?", "А як же Довженко?" і т.п. Були однак і прямо протилежні, захоплені відгуки, фанатів у "Племені" вистачає.
Уже потім з’ясувалося, що в залі були присутні члени Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі на чолі із його головою Василем Костицьким і саме від них нібито походили ті самі "ганьбливі" крики. Хоча напевно ж не тільки від них. Упродовж суботнього вечора та неділі на сторінках Фейс-буку розгорілася доволі запекла дискусія, в якій взяли участь і деякі кінематографісти. Абсолютно природно, що "Плем"я", з його доволі брутальною естетикою і трагічною картиною людського буття (бо ж тут упізнаються не тільки вітчизняні реалії; досить пригадати фільми, що визначали світове авторське кіно останнього десятиліття) викликало полярні судження. Незрозумілим і неприйнятним є те, що у деяких епізодах дискусії критики фільму виходили далеко за межі моралі. Дивовижно, але при цьому саме в аморальності вони й звинувачують автора.
Ну справді, важко зрозуміти поважного кінематографіста, який дозволяє собі "заглибитись" в особливості "сексуального портрету" режисера "Племені", тавруючи його останніми словами. І при цьому висуває до нього моральні вимоги! Щось все таки одне: або подібні критики фільму справді відстоюють високі принципи моралі, або самі уподібнюються деяким персонажам фільму і діють (слово у даному випадку є ділом) так само брутально, поза мораллю.
Ще один аргумент, добре знайомий нам ще з радянських часів – лементація щодо даремно витрачених державних грошей. Цей аргумент запускався лукавими критиками щораз, як тільки діагностувалася невідповідність певного фільму "високим зразкам" соціалістичної моралі вкупі з художністю відповідного зразка. Може, не варто опускатися знов до знайомої фразеології? Тим більше стосовно кінострічки, яка завоювала рекордну кількість призів світових фестивалів?
Цікаво, що паралельно в Росії, в російських ЗМІ і так само у Фейс-буці, в розпалі суперечки щодо фільму "Левіафан" Андрєя Звяґінцева. Картина, як відома, серед номінантів на "Оскар" і володар "Золотого глобусу". Не вийшовши ще в прокат, фільм з’явився, піратським способом звісно, в соціальній мережі. І пішло-поїхало. Закиди: фільм паплюжить образ Росії, це свідома "чорнуха", заохочувана американцями із зрозумілою метою. Захисників у "Левіафана" вистачає, серед них і найавторитеніші критики Росії, про що свідчить, зокрема, стаття Андрєя Плахова.
До чого хочеться закликати всіх учасників (передусім тих, що тільки "підтягуються") дискусії щодо фільму Слабошпицького та інших стрічок. Ваша критика може бути якою завгодно нищівною, одне побажання: вона мусить бути аргументованою. Бо коли читаєш, що режисер є "збоченцем" і "виробником фекалій", і на тому аргументи вичерпуються, то цим тільки підтверджується сувора діагностика "Племені": наше суспільство серйозно хворе, його брутальність і аморальність становлять серйозну загрозу існуванню країни. Ви незгодні? Просимо дуже! Тільки ж, знов-таки, аргументи на стіл, а не лайка, притому брутально-цинічна, та ще з переходом на «сканування підпілля», що є абсолютно неприпустимим в сучасному світі.
Й останнє. Особливо прикро читати подібні тексти від кінематографістів. Ми можемо і навіть повинні виставляти найжорсткіші оцінки роботі один одного. Тільки ж неписані закони корпоративної етики говорять про те, що подібні оцінки не виписуються на парканах, якими і є фейс-букові сторінки, не виставляються на загал, із цього не влаштовують інтернет-шоу. Навіть коли при цьому переслідують ніби ж найліпшу мету. Відомо чим вистелено дорогу до Пекла.