Олена Плахова, Канн
Велика програма (тільки в основному конкурсі 22 фільми) хоч і виглядає перевантаженою, але обіцяє відкриття та сюрпризи.
Кожен черговий фестиваль на Блакитному березі супроводжується великим ажіотажем та очікуваннями, які в результаті часто виявляються завищеними. Довгі роки, навіть десятиліття, формула найбільшого кіноогляду світу включала так званий каннський ареопаґ — неодмінна присутність у програмі імен режисерів, за життя виведених у класики. На сьогодні майже всі вони або померли, або постаріли та втратили форму; на зміну їм прийшло нове покоління авторів навіть, не одне.
Вперше бій «каннській номенклатурі» дали під завісу ХХ століття – 1999 року журі під головуванням Дейвіда Кроненберґа проіґнорувало майже всі фільми культових режисерів та нагородило «Золотою пальмою» «Розетту» молодих бельгійських постановників Жана-П’єра й Люка Дарденів. Згодом вони зірвали ще одну пальмову гілку і стали завсідниками набережної Круазет. Цього року новий фільм братів «Молоді матері» знову бере участь у конкурсі, але мало хто пророкує йому долю фаворита. За чверть століття «етичний реалізм» Дарденів помітно змалів та підкорився політкоректному порядку.
Серед инших режисерів-конкурсантів найбільші заслуги має іранець Джафар Панахі. Про його нову картину «Проста випадковість» мало що відомо, але художній авторитет Панахі великий, до того ж він доповнюється політичною інтриґою: фільм знятий в Ірані в умовах жорсткої цензури та обмежень у професійній діяльності, яких Панагі зазнає вже багато років.
Одним зі свідчень еволюції Каннського фестивалю в XXI столітті стала дедалі значущіша присутність режисерок. Вже неодноразово вони виявлялися переможницями конкурсу; одна з них – француженка Жулія Дюкурно – знову бере участь у змаганні з фільмом "Альфа", який вона називає "найособливішою" зі всіх своїх робіт. Пам'ятаючи шок, викликаний кілька років тому її «Титаном», можна припустити, що історія проблемної тринадцятирічної дівчинки виявиться не банальною підлітковою драмою, а радикальнішою й вагомішою. Инша креативна жінка-кінематографістка, від якої багато очікують, – Келлі Райхардт. Її фільм «Геній» про тесляра, який перекваліфікувався на музейного злодія, швидше за все, виявиться глибоким проникненням у звичаї американської провінції, до якої Райхардт має свій особливий ключ.
Дія «Генія» відбувається 1970-тих, сюжет «Альфи» розігрується 1980-тих, теж у провінції, лише французькій. Ретроатмосфера та локальний колорит забарвлюють «Паломництво» іспанки Карли Симон про дівчину, яка їде до Ґалісії слідами свого батька, який помер від СНІДу. Це продовження серії фільмів з елементами автофікшн та особистих спогадів, якими відома Сімон. Зрештою, ще одне помітне жіноче ім'я в каннському конкурсі — Лін Ремсі. Її фільм називається «Помри, моє кохання» і знятий знову-таки на провінційному — американському — матеріялі, але в жанрі чорної комедії.
Присутність голівудських зірок на каннському червоному хідникові забезпечать прем'єри двох конкурсних фільмів — «Едінґтон» Арі Астера з Хоакіном Феніксом та Еммою Стоун, а також «Фінікійської схеми» Веса Андерсона, де зайнято ціле сузір'я знаменитостей: Бенісіо дель Торо, Том Геко Йогансон і Біл Мюрей.
Навпаки, переважно невідомі виконавці фігурують у картині Річарда Лінклейтера «Нова хвиля» про історію створення фільму Жан-Люка Ґодара «На останньому подиху». Героями цієї синефільської комедії виступають режисери та актори французької нової хвилі: Франсуа Трюфо, Клод Шаброль, Аньєс Варда, Ерік Ромер, Жан-Поль Бельмондо та Джин Сіберґ, а також, зрозуміло, сам Ґодар.
Географічно-конкурсна програма охоплює найактивніші регіони Азії: Китай, Японію, Іран. Найповніше представлена Західна Європа — не лише Францією, Великою Британією, Німеччиною, Італією, Іспанією (аж два фільми), але також Швецією та Норвегією. Набагато скромнішою є присутність Східної Європи. Вона зводиться, по суті, до фільму Сергія Лозниці «Два прокурори», знятого на російському матеріялі епохи сталінських репресій у міжнародній копродукції; беруть участь Латвія, Литва, Україна, Румунія, а також Франція, Німеччина та Нідерланди.