Дмитро Пономаренко, Вол. Войтенко
До кінотеатрального прокату вийшов фантастичний бойовик режисера Джона Вотса «Людина-павук: Немає шляху додому». Це продовження серії фільмів про Пітера Паркера з Томом Голандом у головній ролі. Фільм став найочікуванішою прем'єрою Marvel’а останніх років – перший тизер за день зібрав понад 355 мільйонів переглядів, обігнавши навіть надзвичайно успішний фінал «Месників». Ось вам трохи інформації, що із чого виростає і як колоситься…
Що й казати, судячи з цього, таки не зле проводити тизер-трейлер-фестивалі, що можуть перебити за цікавістю тисячі фільмів, бо ж до цих звістунів (поляки так і називають зрозумілою польською подібні речі) відбирається чи не найефектніше, найвиразніше й найкоротше (а значить – найгеніальніше)))) із самого фільму. Втім, гадаємо, в нашім випадкові, даруйте, не той випадок. Отже, варто піти до котрогось із найближчих кінотеатрів і, продемонструвавши на вході сертифікат про щеплення від «ковіду», на власні очі подивитися найновішого «Людину-павука…», якому, повірте, «…Немає шляху додому».
Ну ось нижче до уваги й згаданий щойно звістун цього фільму, що він є за рахунком офіційної франшизи десь восьмий. Бо спочатку з’явилася на світ трилогія Сема Реймі, за нею дилогія Марка Вебера про Нову Людину-павука, та й зрештою Кіновсесвіт Marvel’а, де Людину-павука повсякчас мучить привид власного дому – «…Повернення додому», «…Далеко від дому», ну й нарешті «…Немає шляху додому».
Отже, трохи історії, підглядаючи до банальної Вікіпедії))…
Хто не знайомий, знайомтеся. Людина-павук або Спайдермен, справжнє ім'я – Пітер Бенджамін Паркер.
Паркер є супергероєм коміксів компанії Marvel. Його вигадав головний редактор Marvel Comics Стен Лі, що на його творчій совісті також такі надзвичайно популярні коміксові супергерої, як Фантастична четвірка, Залізна людина, Тор, Галк і Доктор Стрендж. Ну а розробив візуальний образ та намалював Людину-павука американський художник-аніматор українського походження Стів Дутко. Його батьки – русини, себто українці, що еміґрували до Сполучених Штатів на початку ХХ століття.
Таким чином, Стен пропонував ідеї, писав діалоги, а Стів створював знайомий нам усім вигляд Павуччо — костюм, павукостріли, червоно-сині кольори. Вперше Людина-павук з'явився у серії коміксів Amazing Fantasy #15 у серпні 1962 року. Відтоді він є одним з найпопулярніших та комерційно найуспішніших супергероїв. Зараз він з'являється не лише в коміксах, а й, зрозуміле діло, у фільмах, на телебаченні, на одязі, у відеоіграх та у вигляді іграшок. Це перший персонаж супергерой-підліток, який діє самостійно, а не допомагає дорослому супергероєві. Хоча за час випуску історій про нього він встиг закінчити школу, коледж та навіть стати одруженим учителем.
Marvel Comics випустила безліч серій коміксів про Людину-павука, першою з яких була «Неймовірна Людина-павук» (The Amazing Spider-Man); її останній випуск вийшов у грудні 2012-го. Найхарактернішим образом Пітера Паркера поза життям Людини-павука був образ незалежного фотографа, який використовувався в коміксах протягом багатьох років.
Та в чому ж полягає секрет популярности Людини-павука? Можливо, в тому, що вперше головним героєм коміксів про супергероїв став підліток. Саме так замислювали Спайдермена його творці — як підлітка-сироту, вихованого дядьком і тіткою. Ось тільки цей підліток веде не зовсім звичайне, м'яко кажучи, життя: він примудряється поєднувати будні звичайного студента і сповнене небезпек життя борця зі злочинністю. Спайдермену спочатку доводиться досить важко, оскільки в нього немає досвідченого наставника, який би міг допомогти йому. Отримані суперздібності ще більше віддаляють Пітера, що й без того не мав особливої популярности, від однолітків. А по смерті дядька молодому Паркеру доводиться на власній шкірі перевіряти правильність висловлювання: «З великою силою приходить і велика відповідальність».
Ось уже праглося щось повідомити про цей самий найостанніший витвір, як згадалося, що марвелівська Людина-павук була аматорськи екранізована ще 1969 року непересічним Доналдом Ф. Ґлютом, що той, між іншим, навчався разом із Джоржем Лукасом, батьком «Зоряних воєн», в Університеті Південної Каліфорнії. Ця його одинадцятихвилинна «Людина-павук» стала останньою любительською вправою. По тому він уже зарекомендував себе професійно, робив анімаційних «Трансформерів», «Качині історії» та «Людину-павука і його дивовижних друзів», а також інше й інакше. Оце дивіться про «…Дивоижних друзів» абзацом вище та повністю «Людину павука», й отримуйте мистецьке надзадоволення нижче.
Ну а ми скажемо, що в порівнянні з попередніми MCU-фільмами про Людину-павука, «Немає шляху додому» викликає набагато більший спектр емоцій. Те ж саме можна сказати про гру Тома Голанда. Ставки тепер як ніколи високі, й це вже не звичайне кіно про "домашнього павучка", а шалена й божевільна історія (в гарному сенсі), що розгортається в шаленому темпі. Фільм невблаганно рухається з блискавичною швидкістю й постійно нагороджує глядача крутезними сценами дії, смішними й трагічними моментами та несподіваними камео, відсилками й мемами. Це неймовірний челендж для режисера та сценаристів. Але, не дивлячись на трохи хаотичний другий акт, їм вдалося виправдати й перевершити всі очікування глядачів. А ще це захоплива данина 20-річній повнометражній кіноісторії про Людину-павука. Якщо підете на неї до кінотеатру, то на вас чекатиме не стільки мистецький шедевр, скільки шедевральний атракціон. Зрештою, не варто з цього приводу сумувати, адже в грудні цього року виповнилося 160 років від дня народження Жоржа Мельєса, котрий, на відміну від братів Люм’єрів, запропонував на зорі кінематографа саме надзвичайний екранний атракціон. Той самий, що жив на екранах понад 100 літ, а останніх десятиліть узагалі застує людству його кінематографічні очі!
Ну от, з’явилося в нас місце й для другого офіційного звістуна фільму «Людина-павук. Немає шляху додому»…
Ви там, у цьому трейлері, чи не всіх персонажів та їхніх виконавців і побачили.
Лишається наголосити, що Пітер Голанд надзвичайно і впевнений, і переконливий в образі Пітера Паркера, що той постає переможеним, наївним та чарівним підлітком. Прецікаво, що Паркер у кінокартині роздвоюється, адже в його іпостасі з’являється також той самий Тобі Маґвайр, що почувався Паркером у згаданій нами трилогії Сема Реймі. Й не була б це така популярна стрічка, якби в ній не гарували абсолютні зірки позапаукового кіна – Вілем Дефо як Зелений Ґоблін, Альфред Моліна як Доктор Восьминіг та, звісно, Бенедикт Камбербетч не як невгамовний Шерлок, а як діловитий доктор Стивен Стрендж, якому нервовий Паркер заважає магічно позбавляти інших пам’яти про того, хто виявився Людиною-павуком.
Бачите, хто приклався акторськи до цього багатосерійного марвелівського дива?
Тож не зле й самому повар’ювати на таких от гамериканських горбочках – вгору-вниз-вгору-й-знову-вниз-і-вгору… Хай неглибоко, але весело-страшнувато-зворушливо-кумедно-лячно. Поряд на перегляді сердешні люде й сміялися, і плакали. Ну чим не шекспірівська драма?!
Але ні, одне одному так і хочеться пробурчати: «ну режисер якось слабкенько в кінокарти грає». Хоча це ж для глядачів добре – дивитимуться ще краще, бо хтось почуватиметься розумнішим за автора. Як показує практика, не без того… «Та сценарій ніби якийсь запростенький…» З іншого боку, це теж добре – мудро ж кажуть у народі – будь простіший, і люди до тебе потягнуться!
Тепла ковдра для фанатів «Людини-павука», які дивляться десятиліттями фільми, розглядають та читають комікси, тішаться анімаційними пригодами. Але й цього може бути немало. Бо життя продовжується, а з ним і кіножиття, між іншим.
Усесвіт Marvel’а на верхів’ї.
Як і що?
ДАЛІ БУДЕ…