втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Сергій Тримбач, ФБ

Тетяна Тимофіїївна Дерев’янко (4.05. 1930, м. Дніпропетровськ, нині Дніпро - 27.07.2001, Київ) - історик кіно, музеєзнавець, засновниця і незмінна завідувачка Музею Національної кіностудії імені Олександра Довженка (1957-2001).

Її немає вже 19 літ... Враження ж, що минуло років зо три, не більше. Мабуть тому, що її енергія була настільки інтенсивною, що промені продовжують нас, її друзів і близьких, обігрівати й досі.
Те життя, яким вона жила і яким вона рухала, без неї просто не уявлялось, і я щоразу усміхався, коли вона зачинала говорити про смерть. Незмінно повторюючи, що бачить в мені свого спадкоємця. Та ж хіба її можна замінити?.. Вона заснувала й понад сорок років очолювала музей на кіностудії імені Олександра Довженка, й без неї все це втрачало свою душу...

Липневого дня 2001 року одійшла у кращі світи, лишивши от сей музей. Музей Тані Дерев’янко – так його часто називали.

Тетяна Дерев’янко в середині 1950-х закінчила філологічний факультет Київського університету й доволі швидко потому прийшла на кіностудію імені Довженка. Режисер Лесь Швачко, котрий працював у кіно ще з 1920-х років (з Довженком зокрема) почав аґітувати її робити музей. У двадцять вісім така пропозиція видається не бозна якою спокусливою. Та все ж переконав...

Ну що таке студійний (заводський, фабричний) музей? Бачили ми їх у ті часи чимало. Кімната, де по стінах фотографії передовиків виробництва, вимпели і знамена, грамоти й подібна макулатура. У нас тоді багато що перетворювалося на музейний пил, набуваючи якогось траурного зблиску.

Напевно, спершу і в Дерев’янко був такий собі фабричний музей. Та не з її характером вовтузитися з мертвечиною. Історія кіна для неї завжди була живою і справжньою, в ній діяли люди, що страждали, помилялися, робили геніальні фільми, а траплялося – й бездарні. Вона почала збирати матеріали саме про особистості, про ті спалахи доль, які осявали життя студії. Власне саме ця частина музейної колекції і робить її визначною пам’яткою нашої культури. Це музей історії особистостей.

Коментарі